Фізична культура в сім’ї

Фізична культура в сім’ї

     Культура сімейних відносин і фізична культура — невід’ємна єдність, ланки одного ланцюга. Спільні заняття фізкультурою і спортом укріплюють сили «внутрішнього притягування», збільшують «потенціал довіри» сім’ї. Фізкультура і спорт — сфера, що розкріпачує батьків і дітей, зменшує дефіцит їх спілкування, прививає імунітет проти шкідливих звичок.
     Сім’я і суспільство — поняття тісно пов’язані. «Сім’я знаходиться під захистом держави», — говорить одна із статей нашої Конституції. Але далеко не всі сімейні проблеми розв’язуються завдяки допомозі суспільства. Насамперед від нас самих залежить, чи буде наша сім’я щаслива.
     Розвиток соціального інституту сім’ї в останні роки відмічено суттєвими суперечностями. Статистично це підтверджується зростанням кількості розлучень, неповних сімей, відсотку одиноких людей шлюбного віку, зменшенням народжуваності.
     Сучасна сім’я повинна реалізувати ідеали рівності, взаємної поваги, демократизації сімейного життя. Зростаюча соціальна активність жінок, високий рівень освіти призвели до зміни їх самосвідомості. Займаючи рівне з чоловіками становище в суспільстві, вони вимагають відповідного становища в побуті та сім’ї. У кожній сім’ї уживаються сили «внутрішнього притягування» і «внутрішнього відштовхування», і в кожній — сили притягування і відштовхування співвідносяться по-різному. Кохання, повага, симпатія, спільність поглядів та інтересів, почуття відповідальності за близьку людину та дітей — усе це пов’язує чоловіка та дружину. А сварки, непорозуміння, відчуження, грубість, боротьба за лідерство в сім’ї і взагалі за «привілейоване» положення в домі роз’єднують подружжя.
     Звичайно, людей об’єднує любов, що обов’язково повинна доповнюватися дружбою, повагою, довірою, готовністю прийти на допомогу, спільними поглядами й інтересами — усім тим, що прийнято називати «спорідненістю душ». Якщо воно є, сім’я вистоїть у будь-яких випробуваннях. Але над усім цим потрібно працювати і, насамперед, працювати над собою.
      Добре, коли устрій життя змінюється поступово. Навряд чи варто, наприклад, настоювати, щоб один із подружжя покинув займатися спортом. Або намагатися змусити людину, зайняту суспільною роботою, яка звикла жити інтересами колективу, штучно обмежуватися тільки інтересами сім’ї.
     Буває й так, що доля підбирає двох людей із близькими чи однаковими смаками та інтересами. Будемо вважати, що їм дуже поталанило. Хоча і вони не застраховані від розбіжностей.
     Немає сенсу доводити, що спільна діяльність і спільні інтереси згуртовують сім’ю, допомагають їй долати труднощі і негаразди. Коли ж спільна діяльність (найчастіше сімейне дозвілля) супроводжується позитивними емоціями, вона слугує зняттям конфліктів, покращенню емоційних стосунків у сім’ї.
     Дуже значну, але часто недооцінену роль у стабілізації і гармонізації сім’ї відіграють фізкультура і спорт.
     В основі багатьох конфліктів — дратівливість, втома, пасивність. Поганий фізичний стан людини не може не впливати на її настрій, культуру поведінки, емоції. Нині, коли жінці важко поєднувати виробничу роботу з домашньою, її психіка нерідко страждає від перевантажень. Людина, яка систематично займається фізкультурою, значно краще контролює свій психологічний стан і більш підготовлена до таких «перевантажень».
     За спільними сімейними заняттями фізкультурою ховаються величезні можливості для підвищення виховного потенціалу сім’ї, покращення відносин батьків із дітьми. Фізкультура і спорт збільшують «потенціал довіри» сім’ї. При цьому зникають природні розбіжності в поглядах на життя, зумовлені віком.
     Нерідко діти відчувають дефіцит спілкування з батьками. Фізкультура і спорт — та сфера, у якій, по-перше, цей дефіцит зменшується. По-друге, саме тут батьки (особливо тато, традиційний авторитет якого в сучасній сім’ї суттєво похитнувся) можуть будуть прикладами для дитини. Увівши дитину в світ фізичної культури і гармонії, батьки привчають її до здорового способу життя, виховують високі морально-вольові якості, відразу до нікотину, алкоголю та інших шкідливих звичок, зміцнюють здоров’я.
     Прогулянка або пробіжка на стадіоні чи в парку, заміський похід або «лижний десант», активний відпочинок на природі, спільні ігри — найкращі варіанти для сімейного дозвілля. Нерідко дружина, яка жаліється на нестачу уваги з боку чоловіка і нестачу часу на спілкування з дітьми, каже: «Ну, ви йдіть на пробіжку, а я обід приготую». Але краще зробити інакше: усім разом пробігтися, а потім разом зробити домашні справи. Емоційний заряд, отриманий від спільних занять фізкультурою і спортом, витрачається завжди позитивно. Спільне фізкультурне дозвілля значною мірою знімає проблему розподілу домашніх справ. Сім’я ніби перетворюється в бригаду, принцип якої — «разом працювати і разом відпочивати».
     Культура сімейна і фізична — нерозривна діалектична єдність. Культура фізична — складова частина сімейної. Пронизуючи собою всі сфери сімейно-шлюбних стосунків, фізкультура і спорт піднімають їх на вищий ступінь. Це глибокий зв’язок двох зрізів загальнолюдської культури, що сприяє комплексному розв’язанню завдань щодо укріплення сім’ї і формування гармонійно розвинутої, активної особистості, яка поєднує в собі духовне багатство і фізичну досконалість.