В. п. (стійка) тенісиста: y правобічна — з півобертом лівим боком до суперника; y нейтральна (середня) — обличчям до столу; y лівобічна — з півобертом правим боком до суперника. О. с. — ноги розташовано нарізно чи ширше, коліна дещо зігнуті. Верхня частина тулуба трохи нахилена вперед, голова і шия спрямовані вперед. Рука з ракеткою зігнута в лікті приблизно на 90 град. Передпліччя ігрової руки спрямовано в бік стола і знаходиться в нейтральному положенні між закритою і відкритою позицією, основну вагу тіла перенесено на передню частину стопи. Лікоть ігрової руки розташований приблизно на відстані стиснутого кулака від тіла. Дистанція від стола контролюється кистю ігрової руки, витягнутої до столу. Вільна рука зігнута в лікті під кутом 90 град. і не напружена. Вагу тіла в стійці спрямовано на передньо-внутрішню частину ступні. Нахилений корпус уперед, зігнуті та дещо зведені до середини коліна дають змогу виконати умови еталонної стійки.
ХВАТКА РАКЕТКИ, ВИДИ ХВАТОК
Ракетку рекомендується тримати так, щоб її ручка була притиснута трьома пальцями до внутрішнього боку долоні. На голівку ракетки спереду (на долонну поверхню) кладуть великий палець, а ззаду (на тильну поверхню) — вказівний. Поверхня долоні між великим і вказівними пальцями притиснута до ребра голівки і шийки ракетки. Для удару праворуч кистьовий суглоб ледь розгинають, ракетка лежить на вказівному пальці. Для удару ліворуч кистьовий суглоб розгинають з напруженням, ракетка лежить на великому пальці. Хватка «пером» — вказівний та великий пальці охоплюють ручку, причому вказівний палець надає хватці кліщоподібної форми. На тильній стороні ракетки всі пальці стулено та зігнуто — середній щільно прилягає до ракетки.
Способи тримання ракетки: горизонтальна (європейська), вертикальна (азіатська). Натренувати європейську хватку без партнера можна, жонглюючи м’ячем (підкидаючи і ловлячи його поперемінно то одним, то іншим боком ракетки). Краще опанувати азіатську хватку допоможе гра біля стінки.
ПЕРЕМІЩЕННЯ ТЕНІСИСТА
Однокроковий спосіб
Кроками, переступанням, випадами (з правої, з лівої ноги, з поворотом тулуба, з нахилом тулуба вперед, у сторони. Гравці використовують на незначній відстані, або для набуття оптимально правильної позиції. Крок у напрямку м’яча роблять ближньою ногою, а другу ставлять у потрібну для виконання удару позицію. Удар також можна виконувати одночасно з кроком, що значно збільшує його силу. Переступання використовують для поворотів на місці або незначного переміщення вперед-назад — тенісист нібито тупцюється на місці; випади — здебільшого для прийому коротких або косих м’ячів, до яких гравцеві потрібно тягнутися.
Багатокроковий спосіб
Приставними кроками, схресними кроками. Приставні кроки використовують здебільшого для переміщень праворуч-ліворуч. При цьому перший, основний крок виконують ближньою до м’яча ногою, а другу підтягують до основної стійки. Схресні кроки гравці часто використовують під час гри в середній чи дальній ігрових зонах.
Стрибками
Стрибками — з двох ніг на дві, на одну; з однієї ноги на другу (гравці використовують дуже рідко).
ВИКОНАННЯ ОСНОВНИХ ТЕХНІЧНИХ ПРИЙОМІВ (ПОДАЧА, ПОШТОВХОВИЙ УДАР)
Пряма подача
Під час поступального руху ракетка виконує майже горизонтальний рух уперед. Таку подачу можна виконувати поштовхом — коли ракетка під прямим кутом до поверхні столу штовхає м’яч уперед. При цьому м’яч летить майже без обертання. Подачу накатом виконують закритою стороною ракетки рухом уперед і трохи вверх, м’ячу при цьому надаються верхніх обертань.
Подача «човник»
Характерним є зворотно-поступальний рух ракетки. В момент удару ракетки по м’ячу відбувається миттєва зупинка, після чого ракетка рухається в зворотному напрямку. Б’ють по м’ячу переважно до зупинки або зразу ж після неї. Залежно від вибору точки удару м’ячу можна надати один із двох протилежних за напрямом обертань.
Подача «маятник»
Суттєву роль відіграє, у якій площині рухається ракетка — у вертикальній чи горизонтальній. У першому випадку буде верхнє або нижнє обертання, в другому — бокове обертання. Під час руху, схожого на дугу, ракетка переміщується за траєкторією маятника зверху вниз. Рука з ракеткою описує півколо навколо ліктя. Рух можна виконувати різними сторонами ракетки, в різні моменти руху ракетки і різними точками на ракетці. Гравець набуває лівобічної чи правобічної стійки залежно від того, якою стороною ракетки — закритою чи відкритою — буде виконано подачу. Залежно від того, у якій частині руху відбувається контакт ракетки з м’ячем — на початку, в середині або в кінці завдають удару, — м’яч буде мати нижнє, бокове або верхнє обертання.
Віялоподібна подача
Під час віялоподібного руху ракетка переміщується за дугоподібною траєкторією, описуючи півколо дугою вверх. Віялоподібні подачі аналогічні маятникоподібним, але відрізняються лише тим, що рука описує напівколо не зверху вниз, а знизу вгору. Удар по м’ячу переважно виконують у висхідній частині дуги, у верхній точці або в кінці руху. Відповідно м’ячу надають верхнього, бокового або нижнього обертання. Подачі можна виконувати як перед собою, так і збоку від себе. Під час дугоподібних і віялоподібних траєкторій ракетка виконує рух навколо м’яча. М’яч прокочується по поверхні ракетки.
Поштовховий удар
Найпростіший удар у настільному тенісі. Виконують у вигляді поштовху. Під час руху мала роль відводиться кисті та велика — передпліччю. Ракетка знаходиться майже в перпендикулярному положенні до площини стола й виконує удар по м’ячу рухом уперед і трохи знизу вгору. В результаті м’яч летить з повільним, незначним обертанням або без нього. Поштовх виконують по м’ячу без обертання або по м’ячу з незначним обертанням, який не впливає на взаємодію м’яча з ракеткою.
