Загальна фізична підготовка

     Розминка – це комплекс спеціальних засобів, завдання яких не тільки підготувати до майбутньої спеціальної діяльності, але й попередити травматизм. Не нехтуйте розминкою. Річ у тому, що органи та системи організму людини мають певну інертність і не відразу починають діяти на тому функціональному рівні, який необхідний для гри. Через це й можливі травми. 
     Під час розминки ви готуєте опорно-руховий апарат – м’язи, суглоби – до майбутньої роботи. Її завдання – налагодити взаємну координацію систем організму та його окремих органів. Під час розминки готуються до серйозної роботи і фізіологічні функції організму – кровообіг, дихання, функції органів виділення тощо, і психофізичні функції – концентрується увага, поліпшується точність рухів, досягається оптимальне збудження нервової системи. Ви настроюєтеся на гру.
     Звернемося до досвіду спортсменів. Розминка в них складається з двох частин – загальної та спеціальної. В загальній частині розминки використовують вправи такого характеру, завдяки яким досягається підвищення обміну речовин, організм розігрівається. Такі вправи підвищують діяльність серцево-судинної системи, вентиляцію легенів, збільшують споживання кисню організмом. Вправи цієї частини розминки виконуйте до легкого потовиділення, тоді буде досягнутий необхідний рівень терморегуляції організму та роботи органів виділення. Під час розминки м’язи розігріваються, а отже, підвищується швидкість їх скорочення, знижується небезпека травмування. 
     У спеціальній частині розминки опорно-руховий апарат готується до майбутньої специфічної роботи. Тут зазвичай використовують спеціальні вправи, спрямовані на відпрацювання технічних прийомів або їх поєднань, такі, як імітаційні вправи, гра з тінню, робота на тренажерах і т. п., які сприяють досягненню оптимального рівня збудження нервових центрів кори головного мозку.
     Кажучи мовою фахівців, установлюються умовно-рефлекторні зв’язки, уточнюється диференціювання м’язових зусиль, перевіряється узгодженість усіх фаз ударних рухів і пересувань. Якщо ви проводите розминку перед грою з суперником, підберіть такі вправи, які допоможуть вам набутивпевненість в окремих ударах: ті, які під час тренування відпрацьовували та будете застосовувати в грі. 
     Не варто забувати, що розминка суттєво впливає на психіку спортсмена, допомагає усунути надмірне хвилювання перед зустріччю, особливо в перші її хвилини, регулює передстартовий і стартовий стан, особливо перед початком змагань. 
     Які загальні положення проведення розминки? Перш за все, важливо правильно підібрати вправи. Підібравши їх, передбачте поступове збільшення їх інтенсивності. Кожну вправу розминки повторіть 5–10 разів. Рекомендуємо в комплексі розминки використовувати 10–15 вправ. Починайте з ходьби чи легкого бігу, потім зробіть декілька вправ для малих м’язових груп, поступово переходячи до розігрівання більших. Поступово збільшуйте й амплітуду рухів. Спочатку краще давати навантаження на м’язи верхньої частини тіла, а потім – нижньої.    
     Сигналом для закінчення розминки буде початок потовиділення, легке почервоніння шкірних покровів, поява тепла у м’язах. Розминку краще всього проводити у вигляді комплексу вправ, який ви можете скласти, виходячи з самопочуття та спрямованості майбутнього заняття. Зазвичай комплекс починають з розігріваючих і дихальних вправ – різних видів ходьби, перегонів, бігу зі стрибками та рухами руками. Потім йдуть вправи для розвитку м’язів тулуба, плечового поясу, рук і ніг – нахили, присідання, кругові рухи тулуба й тазу, віджимання тощо. Махові й ривкові рухи руками й ногами з великою амплітудою та вправи на гнучкість радимо вам виконувати після того, як м’язи розігріються. 
     В комплекс рекомендується включати також вправи, які імітують техніку ударів і пересувань окремо чи в поєднанні. За характером рухів вони близькі до техніки гри, допомагають її засвоювати та закріплювати у спрощених умовах, поступово підводять до гри на столі, тому комплекс, як правило, закінчують імітаційними вправами. 
     Пропонуємо вашій увазі ряд вправ, на основі яких ви можете скласти комплекс розминки. Вправи розташовані в порядку зростаючої трудності. 

Вправи в бігу 
1. Біг змійкою, оббігаючи стійки чи різні предмети. 
2. Біг з довільним прискоренням 3–5 м. 
3. Біг з прямими ногами вперед. 
4. Біг з прямими ногами назад.
5. Біг з підніманням стегна. 
6. Біг з високим закиданням гомілок. 
7. Біг спиною вперед. 
8. Пересування кроками галопом боком (правим, лівим). 
9. Пересування кроками, в стійці тенісиста, поперемінно правим і лівим боком (через два кроки, через один крок). 
10. Пересування кроками, у стійці тенісиста, вперед з поперемінним переміщенням вправо-вліво.
11. Те ж саме, але спиною вперед. 
12. Пересування боком (правим, лівим), перехресними кроками («лезгинка»). 

Стрибкові вправи 
1. Руки на пояс, підскоки зі зміною ніг. 
2. Руки на пояс, стрибки на двох ногах по трикутнику чи квадрату. 
3. Стрибки вбік з однієї ноги на іншу на місці через накреслені на підлозі лінії. 
4. Вистрибування вгору з положення напівприсід. 
5. Те ж саме вперед. 
6. Руки на пояс, стрибки на двох ногах з поворотом на 180° (360°). 
7. Стрибки на одній нозі з просуванням уперед. 
8. Стрибки на одній нозі вправо-вліво. 
9. Стрибки на двох ногах, підтягаючи коліна до грудей («кенгуру»). 
10. Стрибок двома ногами через лавку. 

Вправи для м’язів рук 
1. Стоячи в основній стійці – руки вперед, в сторону, вгору. 
2. Руки до плечей – колові рухи руками. 
3. Колові рухи прямими руками – 4 рази вперед, 4 рази назад, поступово збільшуючи амплітуду.
4. Колові рухи прямими руками у різні боки: правою вперед, лівою назад і навпаки. 
5. Колові рухи передпліччям усередину та назовні з положення руки в сторону. 
6. Колові рухи кистями, стислими в кулак, в одну та іншу сторону, двома кистями одночасно та поперемінно з положення руки в сторону чи вперед. 
7. Стискання та розтискання кистей у кулак з положення руки вперед. 
8. Стійка ноги нарізно, руки перед грудьми, відведення зігнутих рук назад. 
9. Хвилеподібні рухи кистями. 
10. Права рука вгорі, ліва внизу відведення рук назад. 
11. Права рука вгорі, ліва внизу – ривками рук назад і в сторону, поступово (на 8 рахунків) зміна положення рук: ліва – вгорі, права – внизу. 
12. Стоячи лицем до стіни – відштовхування обома руками від стіни, поступово збільшуючи відстань до неї. 
13. Упор лежачи – згинання розгинання рук в упорі від гімнастичної лави чи від підлоги. 
14. Підтягання на перекладині хватом зверху чи знизу. 

Вправи для м’язів тулуба 
1. Стійка ноги нарізно – нахил торкаючись руками підлоги. 
2. Широка стійка – нахил. 
3. Стійка ноги нарізно – нахил уперед, руки в сторону, почергове торкання носок ніг. 
4. Стійка ноги нарізно, руки на пояс – колові рухи тазом. 
5. Стійка ноги нарізно, руки «в замок» над головою – колові рухи тулуба вліво, вправо. 
6. Стійка ноги нарізно, нахил назад, дістати руками п’ят ніг. 
7. Те ж саме – почергово. 
8. Стійка ноги нарізно, руки на пояс – три пружні нахили в одну і в іншу сторону. 
9. Те ж саме – руки вгору в «замок». 
10. Те ж саме – з приставними кроками вліво, вправо. 
11. Стійка ноги нарізно – пружні почергові нахили рук назад. 
12. Лежачи на животі, руки за головою – прогинання назад. 
13. Упор ззаду – розгинати та згинати руки, прогинаючи тулуб. 
14. З положення лежачи на спині, руки вздовж тулуба – нахили до прямих ніг з поверненням у початкове положення. 
15. Те ж саме – руки за головою. 
16. Те ж саме – руки вгору
17. Лежачи на спині, руки в сторону – піднімати прямі ноги вгору й опускати по черзі вліво та вправо. 
18. Стійка ноги нарізно, стоячи спиною на 30–50 см від столу, не відриваючи ніг від підлоги, діставати рукою дальній кут столу. 

Вправи для м’язів ніг 
1. Присідання з винесенням рук уперед, п’яти від підлоги не відривати. 
2. Руки на пояс – три пружні випади напівприсіду. Те ж саме – в інший бік. 
3. Те ж саме – стрибком. 
4. Те ж саме – в сторону. 
5. Стійка ноги нарізно, руки вперед, почергові махи ногами. 
6. Стійка ноги нарізно, руки в сторону, почергові махи ногами. 
7. Упор на правій, ліва – в сторону, стрибком зміна положення ніг. 
8. Стрибком зміна положення ніг – упор присівши, упор лежачи. 
9. Напівприсід, руки на колінах, колові рухи в колінних суглобах. 
10. Стійка ноги нарізно, руки – на пояс, колові рухи в гомілково-стопному суглобі почергово. 
11. Упор у стінку на відстані 80 см, піднімання й опускання на носках. 
12. Присід, руки на пояс, викидання прямих ніг уперед почергово – «гопак».

Правила гри

   

Профілактика спортивного травматизму

     Травми трапляються за різних обставин — у військовій справі, під час занять тощо. Важливим засобом профілактики травматизму є дотримання гігієнічних вимог до спортивного одягу. Сувора дисципліна на заняттях має стати законом. Заборонено виконувати вправи, до яких ви не підготовлені. Не можна змагатися без розминки. Вправи з елементами ризику не можна виконувати без страховки, або попередньо не опанувавши самостраховки. Неприпустимо виконання складних вправ за відсутності викладача. Для збереження здоров’я, швидкого відновлення здоров’я після травм і пошкоджень величезне значення має своєчасно і правильно надана перша допомога потерпілому або собі.

Значення спеціальної фізичної підготовки волейболістів

     Фізична підготовка має особливе значення в роботі з юними волейболістами. Вона є складовою навчально-тренувального процесу. Вiд рiвня розвитку фiзичних якостей i здiбностей, специфiчних для гри у волейбол залежить опанування учнями технiко-тактичних навичок. Чим вищий рiвень розвитку спецiальних якостей i здiбностей, тим швидше можна опанувати основи технiки i тактики гри. 
     Фiзична пiдготовка особливо впливає на результат змагань з волейболу юнацьких команд. Юний волейболiст, у якого недостатньо розвинутi швидкiсно-силовi якостi, не може результативно використовувати весь арсенал сучасних прийомiв технiки гри, використоувати їх у швидкому темпi. Адже за недостатньої витривалостi учень швидко стомлюється, у нього порушуються руховi навички, унаслiдок чого знижуються точнiсть ударiв i подачi м’яча, стрибучість i ускладнюється ведення гри в комбiнацiйному стилi. 
     Фiзичнi якостi розвиваються у процесi опанування рухових дiй. А тому на заняттях з волейболу потрiбно використовувати спецiальнi вправи для розвитку сили, швидкостi, стрибучостi, витривалостi, спритностi i гнучкостi. Під час занять iз загальної фiзичної пiдготовки необхiдно застосовувати засоби з урокiв фiзичної культури. 
     Важливе значення має вивчення i складання нормативiв фiзкультурного комплексу. Добирання засобiв i обсяг загальної фiзичної пiдготовки на кожному заняттi залежать вiд конкретних завдань процесу навчання i умов проведения заняття. Дуже часто на заняттях з юними волейболiстами застосовують гiмнастичнi, легкоатлетичнi вправи, рухливi iгри, баскетбол, гандбол.

ТЕХНІКА ГРИ В НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС

    Для успішної гри в настільний теніс однієї фізичної підготовки недостатньо. Необхідно не просто бути сильним, швидким, спритним і витривалим, а вміти виявляти ці якості безпосередньо в ігрових умовах, при виконанні подачі та різноманітних ударів. Для цього потрібно добре знати техніку гри в настільний теніс.

    Техніка настільного тенісу – це комплекс спеціальних засобів, потрібних спортсмену для успішного ведення гри. Техніка гри дає можливість вирішувати конкретні тактичні завдання у різних ігрових ситуаціях. Враховуючи особливості діяльності гравців з настільного тенісу, всі спеціальні рухи та спеціалізовані положення класифікуються на чотири групи:
1. вихідне положення (стійка);
2. переміщення (пересування);
3. способи тримання ракетки (хватки);
4. технічні прийоми.

    До введення в гру м’яча, прийому подачі і підготовки до удару тенісист повинен зайняти вихідне положення, яке дає змогу швидко виконати удар. 
Вихідне положення в настільному тенісі – це таке положення тіла при якому тенісист готується до прийому м’яча, посланого суперником. 

Вихідне положення (стійка) тенісиста: 
  • правобічне (правостороння) – з півобертом лівим боком до суперника; 
  • нейтральне (середня) – обличчям до столу; 
  • лівобічне (лівостороння) – з півобертом правим боком до суперника. 

     Вихідне положення кожного гравця індивідуальне. Воно залежить від зросту, довжини рук, фізичних даних, швидкості реакції, координації рухів, техніки і стилю гри, володіння технічним арсеналом ігрових прийомів, а також від індивідуальних особливостей. Важливо не тільки віднайти відповідну для удару позицію, але й передусім сконцентрувати увагу перед прийомом м’яча. При розсіяній увазі і недостатній зібраності навіть правильна стійка не зможе забезпечити результативність удару. Спостерігаючи за грою майстра, ви деколи навіть не вспіваєте зауважити, як він опинився в тому чи іншому місці. В цьому і полягає майстерність. 
    Виконувати переміщення до м’яча необхідно між ударами, щоб власне до моменту удару бути в потрібному місці. Основний спосіб переміщення в грі – кроки. Стрибки і ривки неефективні, так як при цьому ви можете легко загубити рівновагу. Крім цього, повернення у вихідне положення, або перехід на нову позицію займе значно більше часу, чим при переміщенні кроками. 
    У грі тенісисти найчастіше використовують наступні способи (різновиди) переміщень: 
  • однокроковий – кроками, переступанням, випадами (з правої, з лівої ноги, з поворотом тулуба, з нахилом тулуба вперед, у боки);
  • багатокроковий – приставними кроками, схресними кроками;
  • переміщення стрибками (з двох ніг на дві, на одну; з однієї ноги на другу) гравці використовують дуже рідко. 
    Однокроковий спосіб переміщення використовується гравцями на незначні відстані, або для того, щоб зайняти оптимально правильну позицію. При цьому крок в напрямку м’яча роблять ближньою ногою, а другу ставлять в потрібну для виконання удару позицію. Удар також можна виконувати одночасно з кроком, що значно збільшує його силу. 
    Переступання використовують для поворотів на місці або незначного переміщення вперед-назад – тенісист нібито переминається з ноги на ногу; 
випади – в основному для прийому коротких або косих м’ячів, до яких гравцеві потрібно тягнутися. 
Приставні кроки використовуються в основному для переміщень вправо-вліво. При цьому перший, основний крок виконують ближньою до м’яча ногою, а другу підтягують до основної стійки. 
Схресні кроки гравці часто використовують при грі в середній чи дальній ігрових зонах. 

    Спосіб тримання ракетки називають «хваткою». Хватка ракетки звичайно визначає подальше засвоєння техніки гри. 
Існує два різновиди, або способи тримання ракетки (хватки):
  • вертикальна (азійська – так звана хватка «пером»);
  • горизонтальна (європейська – так звана хватка «ножем»). 
    Основна перевага європейської хватки – це можливість вести гру зліва і з права атакуючими і захисними ударами, без значних переміщень біля столу. В наші дні все більше азійських гравців віддають перевагу цьому «класичному» способу тримання ракетки. 
    
Є три різновиди горизонтальної хватки:
  • універсальна (ребро ракетки між великим та вказівним пальцями);
  • зі зміщенням ребра в сторону великого пальця (підсилює удари тильною стороною ракетки; удари ладанної сторони слабкі);
  • зі зміщенням ребра в сторону вказівного пальця (підсилює удари ладонною стороною ракетки; удари тильної сторони слабкі).
 При підборі ракетки головний критерій, щоб ракетка зручно лежала в руці, вона повинна стати природнім продовженням руки, щоб гравець міг виконувати любі рухи. 
    В настільному тенісі умовно розрізняють три типи ударів:
  • підготовчі – без оберту м’яча і з обертом. Найбільш прості проміжні удари, що використовують гравці вичікуючи зручний м’яч для атаки, зміни позиції та в інших випадках, коли цього вимагають створені обставини. До них належать – поштовховий удар, підставка, підрізка і легкий накат в ближній зоні на столі;
  • атакуючі – удари з верхнім обертом м’яча (накати, топ-спіни, фліпи), плоскі удари по високому м’ячу, контратакуючі удари. Для їх виконання необхідна велика швидкість руху руки, особливо в момент торкання ракетки з м’ячем. Ці удари переважно виконують в ближній від стола зоні; 
  • захисні – удари з нижнім, верхнім обертом і без оберту м’яча (підрізки, свічки, підставки). 
    Удар по м’ячу складається з трьох фаз: замах, власне удар і закінчення удару. В сучасному настільному тенісі застосовують понад 20 різноманітних ударів, але для навчання початківців рекомендується 8-10 основних ударів. 
    До основних технічних прийомів належать: удар-подача; удар-накат; удар-підрізка; удар «топ-спин»; удар «свічка»; удар-підставка. Усі технічні прийоми виконуються справа та зліва. 
Їх розрізнюють за:
  • довжиною траєкторії польоту м’яча – коротка, середня, довга, скорочена;
  • місцем виконання технічної дії – з ближньої, дальньої, середньої зони; з лівої, з правої частини столу, із середини;
  • рухом частини руки – кистьовий, ліктьовий, плечовий;
  • висотою траєкторії польоту м’яча – висока, низька, нормальна, що зависає;
  • характером обертання м’яча – плоске, бокове, змішане, з нижнім і верхнім обертанням;
  • напрямком виконання технічної дії – по діагоналі, по прямій, у середину;
  • моментом виконання ударів – з напівльоту, у найвищій точці відскоку, який підіймається і спадає; силою виконання технічної дії – сильна, середня, слабка, пригальмована;
  • швидкістю польоту мя’ча – повільна, середня, швидка.