Поняття про здоров’я. Визначення рівня фізичної працездатності (рівня здоров’я)
У науковій літературі є кілька сотень визначень поняття «здоров’я». Така різноманітність уявлень — закономірний наслідок багатогранності поняття та недостатності знань про його сутність. Зокрема, ВООЗ дає таке визначення: «Здоров’я — це стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб чи фізичних вад». Визнаючи правомірність такого визначення, М. Амосов наголошував, що людині надзвичайно важливо розуміти «здоров’я» не тільки як стан повного благополуччя та відсутність хвороби, не тільки як певний якісний стан, а й, що важливіше, як кількісне поняття, що піддається вимірюванню.
Адже в людини, котра в даний момент не хворіє, якій не дошкуляє біль, яка відчуває стан повного благополуччя, здоров’я може бути міцнішим або слабшим. Безсумнівним є той факт, що, перебуваючи під впливом одних і тих же негативних чинників чи збудників хвороб, хтось захворіє, а хтось — ні. Отже, організм останнього міцніший і зумів перебороти негативний вплив. Саме тому введено поняття «кількість здоров’я», що відтворює здатність організму чинити опір хвороботворним чинникам, підсилювати свої функції у відповідь на несприятливий вплив.
Для прикладу візьмемо серцево-судинну систему. Щоб забезпечити клітини організму необхідною в спокої кількістю кисню, серце перекачує приблизно 4—5 л крові за 1 хв (хвилинний обсяг крові).
Цей показник приблизно однаковий у всіх людей. Під час виконання важкої фізичної праці потреба організму в кисні різко зростає. Збільшення постачання кисню досягається підвищенням потужності роботи серця: зростає частота серцевих скорочень (ЧСС) і збільшується кількість крові, що викидається за одне скорочення серця (ударний обсяг крові). Помноживши ЧСС за 1 хв на ударний обсяг крові, отримаємо хвилинний обсяг крові, що у здорової тренованої людини під час фізичного навантаження може досягати 20 і більше літрів (у спортсменів високого класу — 35—40 л). Як бачимо, серце здатне підвищити свою потужність у кілька разів. У нашому прикладі — в 5 разів (20 : 4 = 5).
Ця здатність серця не однакова у різних людей. Вона залежить від тренованості. Наприклад, серце здорової нетренованої людини може перекачати лише 6 л крові за 1 хв. Підрахуємо резерв потужності. Він становить лише 1,5 раза (6 : 4 = 1,5). Якщо ця людина виконуватиме роботу, що вимагає хвилинного обсягу крові 20 л, то вже через кілька хвилин усі органи виявляться в стані важкого кисневого голодування.
Адже серцево-судинна система не здатна транспортувати в м’язи необхідну кількість кисню. Намагання продовжити роботу в такому режимі може призвести до «відмови» або захворювання будь-якого, як правило, найслабшого органу.
Резерв потужності має кожний орган, кожна клітина. Ці резерви потрібні не тільки для забезпечення підвищених потреб організму в кисні, а й для забезпечення нормального функціонування організму в умовах низьких чи високих температур, нестачі, надлишку чи низької якості спожитої їжі, впливу несприятливих екологічних чинників, збудників хвороб.
Здоров’я — «резервні потужності» організму, необхідні для забезпечення його оптимального функціонування в умовах несприятливого впливу різноманітних чинників.
Кількість здоров’я — сума «резервних потужностей» функціональних систем організму, що забезпечують виживання у несприятливих умовах існування.
Якщо мінливі зовнішні умови потребують від організму значного підвищення «потужності», але такого, що не перевищує його резервів, організм не тільки без шкоди для себе впорається з цією роботою, але й, якщо ці вимоги достатні й систематичні, підвищує свою працездатність (тренується). Якщо ж негативний вплив перевищує наявні резерви, організм працює в «патологічному режимі», що призводить до ослаблення, а то й захворювання.
Резервні потужності організму піддаються вимірюванню. Вимірявши резервні потужності, можна зробити висновок про кількість здоров’я.
Визначення рівня фізичної працездатності
Отже, організм має резервні потужності й здатний підсилювати у разі необхідності свої функції для забезпечення оптимального функціонування в умовах несприятливого впливу різноманітних чинників. Якщо виміряти ці резервні потужності, можна зробити висновок про рівень фізичної працездатності (рівень здоров’я) людини. Вважається, що найдостовірніше про рівень фізичної працездатності свідчать резервні потужності серцево-судинної системи. Тому їх найчастіше й вимірюють.
Нині відомо багато методів визначення резервних потужностей серцево-судинної системи. Ці методи є прямі й непрямі. Прямі методи значно точніші. Але їх можна застосувати лише в умовах спеціального кабінету функціональної діагностики, обладнаному досить дорогою апаратурою, під керівництвом лікаря. До того ж вони можуть бути небезпечні, оскільки потребують, щоб обстежуваний виконував роботу максимальної потужності.
Непрямі методи значно простіші, хоча й менш точні. До них належать так звані функціональні тести. Деякі з них можна проводити самостійно. Суть цих тестів полягає у виявленні реакції серцево-судинної системи на стандартне фізичне навантаження (фізична робота відомої потужності). Під час, або відразу після стандартного фізичного навантаження, підраховують ЧСС. Резервні потужності серцево-судинної системи й усього організму більші у того, в кого ЧСС під час стандартного фізичного навантаження, порівняно із станом спокою, зростає меншою мірою, а також у кого ЧСС швидше повертається до вихідного рівня.
Проводити діагностику слід не менш ніж через 2 год після їжі у врівноваженому психоемоційному стані. Навантаження виконувати рівномірним темпом. Під час кожного вимірювання потрібно намагатися, щоб навантаження та зовнішні умови були однакові.
Пропонуємо кілька доступних функціональних тестів для діагностики рівня фізичної працездатності.
1. Ортостатична проба. Приблизне уявлення про тренованість серця можна зробити, визначивши, на скільки збільшується ЧСС при переході з положення «лежачи» у положення «стоячи». Для цього потрібно лягти на спину й після 5-хвилинного відпочинку підрахувати ЧСС за 1 хв. Встати і через 1 хв знову підрахувати ЧСС. Якщо ЧСС збільшилася менш ніж на 10 скорочень — відмінно, на 11—15 — добре, до 25 — задовільно, більше 25 — погано.
2. Функціональна проба Руфьє.
Методика проведення така.
Після 3—5 хв відпочинку у положенні сидячи в обстежуваного підраховують пульс кожні 15 с, доки не буде отримано 2—3 однакові цифри. Отримані дані записують до протоколу і виконують навантаження. Учень повинен виконати 30 присідань з витягнутими вперед руками впродовж 45 с. Потрібно самостійно і голосно проводити рахунок («один», «два» …), що дає змогу уникнути затримки дихання.
Під час виконання проби необхідно стежити за збереженням стандартних умов виконання навантаження, за зовнішніми ознаками втоми дитини.
Після закінчення присідань учень сідає і проводиться підрахунок ЧСС за перші 15 с та за останні 15 с першої хвилини відновлення. Оцінку функціональних можливостей серцево-судинної системи проводять за індексом Руфьє (ІР), що розраховується за формулою:
ІР = (4 × (ЧСС1 + ЧСС2 + ЧСС3) – 200) : 10
де: ЧСС1 — пульс за 15 с у стані спокою; ЧСС2 — пульс за перші 15 с першої хвилини відновлення; ЧСС3 — пульс за останні 15 с першої хвилини відновлення.
Рівні функціонального резерву серця визначаються з урахуванням п’яти градацій:
менше 3 — високий рівень;
4—6 — вище середнього (добрий);
7—9 — середній;
10—14 — нижче середнього (задовільний);
більше 15 — низький.
Немає коментарів:
Дописати коментар