Значення фізичної культури в житті

Значення фізичної культури в житті

    У ст. 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» сказано, що «фізична культура — складова частина загальної культури суспільства, спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості».
     Фізична культура виникла разом із загальною культурою на ранніх етапах розвитку цивілізації. На перших порах засоби фізичної культури відтворювали матеріальний рівень життя людини, випливали, як правило, з природних форм руху (ходьби, бігу по нерівній місцевості, кидання каміння і палок, стрибків, плавання тощо) і використовувалися для підготовки людей до існування.      З розвитком суспільства та матеріальних цінностей розвиваються і загальна, і фізична культура. При цьому розвиток однієї позначався на розвитку іншої.      Разом із розвитком суспільства фізична культура відгалужувалася від загальної культури, ставала самостійною. Ще в первісному суспільстві вона набула цілеспрямованого характеру і використовувалася для підготовки до виконання окремих видів діяльності. Тоді ж виник і один з її основних компонентів — фізичне виховання, метою якого був розвиток рухових якостей, морально-вольових, розумових та інших здібностей, а також професійно-прикладних навичок тощо.
     На сучасному етапі розвитку суспільства фізична культура — самостійна й особлива галузь загальної культури, спрямована на зміцнення здоров’я людини, продовження її творчої активності та життя, а також на всебічний і гармонійний розвиток.
      У своїй основі фізична культура, як і кожен із видів культури, має духовну і матеріальну форми виявлення. Духовна сторона виявляється у зростанні загального інтелекту людини, зміні її психоемоційного стану та розумових здібностей, надбанні науково-теоретичних знань у галузі фізичної культури та спорту, інших гуманітарних та біологічних наук (психології, педагогіки, соціальної психології, анатомії, фізіології, гігієни, біомеханіки) та їх раціональне використання в повсякденному житті.
     Матеріальна форма вияву фізичної культури — розвиток фізичних якостей людини, зміна структурно-функціональних параметрів людського організму загалом та його окремих систем і органів, а також відтворення функціонального взаємозв’язку між ними.
     Рівень і духовної, і матеріальної форм вияву фізичної культури залежить від рівня розвитку суспільства (соціального, політичного, економічного, наукового, духовного тощо), а також наявності та стану матеріальної бази (стадіонів, басейнів, спортивних кортів і майданчиків, залів, палаців, спортивних приладів та інвентарю, спортивної форми тощо).
      Отже, можна вважати, що фізична культура — це сукупність досягнень суспільства у створенні та раціональному використанні спеціальних засобів, методів і умов цілеспрямованого вдосконалення людини.
     Основними показниками розвитку фізичної культури на даному етапі розвитку нашої держави є рівень здоров’я, фізичний розвиток та підготовленість різних верств населення; ступінь використання фізичної культури в різних сферах діяльності; рівень розвитку системи фізичного виховання; рівень розвитку самодіяльного масового спорту; рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами; рівень упровадження у фізичну культуру досягнень науково-технічного прогресу; відтворення явищ фізичної культури в засобах масової інформації, творах мистецтва і літератури; матеріальна база; рівень спортивних досягнень тощо.
     Згідно з функцією впливу фізичного виховання на людину розрізняють дві її нерозривно пов’язані сторони: фізкультурну освіту і фізичне вдосконалення організму.
     Фізкультурна освіта — це вміння керувати рухами свого тіла й окремими його частинами у просторі і часі, виділення окремих рухів з-поміж багатьох, порівняння їх між собою, керування ними та раціональне їх поєднання з метою найефективнішого використання в умовах життєдіяльності людини. Іншими словами, в основі фізкультурної освіти — засвоєння теоретичних і практичних знань із використанням рухових умінь і навичок у різних умовах життєдіяльності.
Фізичне вдосконалення характеризується станом здоров’я та всебічним розвитком людини, до якого належать стан розвитку фізичних якостей та формування рухових умінь і навичок, загальний рівень працездатності, морфо-функціональні зміни організму та його окремих систем і органів тощо.
На практиці фізичне виховання дуже часто має професійно-прикладний характер, тобто спрямоване на певну трудову діяльність.
     У таких випадках вживають термін «фізична підготовка». Це належить, наприклад, до фізичного виховання пожежника, підводника, космонавта, альпініста та ін.
Особливого значення набувають заняття фізичною культурою і спортом на сучасному етапі у зв’язку з обмеженням рухової активності, витісненням із нашого життя м’язових зусиль, що, поруч зі стресовими ситуаціями, надлишковою вагою та іншими факторами сприяють розвитку різних захворювань, особливо серцево-судинних і нервових.
     Зв’язок розумового виховання з фізичною культурою і спортом багатосторонній. На заняттях фізичними вправами учні отримують знання про раціональний спосіб виконання рухових дій, застосування їх у тому чи іншому виді діяльності. Заняття фізичною культурою і спортом сприяють розвитку пам’яті, особливо рухової та зорової, вдосконаленню уваги, її точності та якості. У добре підготовленої людини менший час реакції переключення від однієї дії до іншої, краща розумова працездатність і її стійкість, більша кількість смислових операцій за визначений проміжок часу. Відновлення загальної і розумової працездатності відбувається значно швидше й ефективніше, коли розумова діяльність чергується з фізичною.
     Заняття фізичними вправами покращують процес компенсаторно-пристосувальних реакцій організму під час старіння, продовжують життя і творчу активність людини.
     Під час занять фізичними вправами та спортом розвиваються й такі риси: сила волі, сміливість, самовладання, рішучість, упевненість у власних силах, витримка, дисципліна, підпорядкування своїх учинків меті команди і колективу, вольові зусилля на подолання втоми під час тренувальних занять та змагань, подолання різних труднощів (біль, небажання тренуватися чи змагатися тощо), подолання негативних емоцій, нервово-стресових явищ. Особливо ці риси характеру виявляються на спортивних змаганнях, де доля перемоги колективу залежить від кожного учасника команди. У спортивній боротьбі розкриваються і виховуються такі риси характеру, як розважливість, благородність, порядність, чесність, доброзичливість, повага до суперника, чесна боротьба тощо.
     Велику силу впливу має фізична культура і спорт на естетичне виховання: розвиває здатність сприймати, відчувати, правильно розуміти, оцінювати прекрасне у вчинках і особливо в рухах. Під впливом занять пропорційно і гармонійно розвивається форма тіла (витонченість, постава, розвиток мускулатури тощо), більш точними, досконалими і цілеспрямованими стають рухи, зменшуються фізичні зусилля, зростає раціональність та естетичність їх виконання.