Теоретико-методичні знання з настільного тенісу

Історія розвитку настільного тенісу в світі, Україні

Настільний теніс — олімпійський вид спорту з 1988 р. Для гри спортсмени використовують спеціальні ракетки, м’ячі та стіл, розмежований сіткою навпіл. Змагаються двоє суперників або дві пари суперників. Це масовий, захопливий та доступний вид спорту, який завоював авторитет як в Україні, так і на всіх континентах світу. Історія його появи дуже суперечлива. Одні вважають, що він зародився в Азії — в Японії чи в Китаї. Інші стверджують, що настільний теніс уперше з’явився в Англії як різновид королівського тенісу. 15 січня 1926 р. була заснована Міжнародна федерація настільного тенісу (International Тable Тennis Federation — ITTF), до якої ввійшли дев’ять країн. У грудні 1926 р. у Лондоні проведений перший чемпіонат світу з пінг-понгу (це перша назва настільного тенісу). Станом на 2017 р. настільний теніс увійшов до найпопулярніших видів спорту на планеті. До складу ITTF залучено 226 асоціацій і федерацій настільного тенісу країн світу, які нараховують понад 850 млн любителів та спортсменів-професіоналів. В Україні настільний теніс з’явився наприкінці ХІХ ст., але офіційні дані змагань відомі тільки із середини ХХ століття. Після закінчення Другої світової війни в Україні тенісний рух активізувався. 1951-го р. проведений перший офіційний чемпіонат СРСР з настільного тенісу, в якому брали участь і українські спортсмени. 1957-го р. створено Федерацію настільного тенісу України (ФНТУ). Після розпаду Радянського Союзу федерацією настільного тенісу України 1991 р. було ухвалено рішення провести свій перший незалежний чемпіонат. Відтоді чемпіонат України відбувається щорічно, з відбором до складу національної збірної з настільного тенісу. В Україні щорічно відбуваються чемпіонати України в різних вікових категоріях: для дорослих, молоді, юніорів, кадетів, мінікадетів. Значно розвинений в Україні ветеранський теніс. Відбуваються всеукраїнські змагання для ветеранів у Києві, Львові, Дніпрі, Харкові, Одесі та ін.

ПРАВИЛА ГРИ
    Для гри необхідно мати: стіл, сітку, ракетку та м’яч. Завдання гравців: утримувати м’яч у грі за допомогою ракеток. Кожен гравець після одного відскоку м’яча на своїй половині ігрового поля повинен відправити м’яч поверх напнутої поперек столу сітки на половину суперника. Очко нараховується гравцеві, коли суперник не може повернути м’яч у спосіб, зазначений у правилах. Грати можуть двоє або четверо. Гра відбувається на столі розміром 2,74 м (9 футів) на 1,525 м (5 футів). Висота столу — 76 см (30 дюймів). Стіл зазвичай виготовлений з ДСП або подібного матеріалу і пофарбований у зелений, темно-синій або чорний колір. У центрі, впоперек столу встановлюють сітку заввишки 15,2 см (6 дюймів). У грі використовують ракетки, зроблені з дерева, покритого одним чи двома шарами спеціальної гуми з кожного боку. М’яч для настільного тенісу зроблений з целулоїду. Діаметр м’яча — 40 мм, вага — 2,7 г. М’яч повинен бути жовтогарячого або білого кольору. Мінімальні розміри приміщення для 1 столу — 7,7 на 4,5 м. 

    Гра починається з подачі м’яча одним із гравців (за жеребкуванням). Після удару ракеткою по м’ячу він повинен зробити відскок від столу на стороні того, хто подає, перелетіти сітку, не зачепивши її, і торкнутися столу на іншій стороні. Під час подачі гравець, а також його ракетка й м’яч мають перебувати за межами задньої лінії столу. Подача вважається неправильною, якщо м’яч подали над столом або з ходу (з 1 вересня 2002 р. — подача регламентується новими правилами). Якщо м’яч під час подачі зробив відскок від столу на стороні того, хто подає, перелетів сітку, зачепивши її або стійки сітки, і торкнувся столу на іншій стороні, то виконують повторну подачу, а очко не зараховують. Кількість повторних подач не обмежена. 

   Кожна помилка дає суперникові 1 очко. Гравець виграє очко, якщо суперник: 

неправильно подасть м’яч; 

відіб’є м’яч у польоті до його дотику до столу;

відіб’є м’яч за межі столу; 

не зможе прийняти правильно посланий м’яч; 

відбиваючи м’яч, торкнеться його ракеткою більше одного разу або піймає м’яч на ракетку, а потім кине його; 

торкнеться м’яча під час розіграшу будь-якою частиною тіла, що перебуває над столом, або зачепить сітку, стійку столу. 

   Після кожних 2 очок (до 1 вересня 2001 р. — кожні 5 очок) подача переходить до того, хто приймає. Партія вважається виграною після того, як один із гравців набере 11 очок (до 1 вересня 2001 р. — 21 очко) з перевагою не менш ніж у 2 очка. При рахунку 10:10 (до 1 вересня 2001 р. — з рахунком 20:20) подачі чергують після кожного очка. Після кожної партії гравці міняються сторонами й черговістю подач. Гра складається з 5 або 7 партій (до 1 вересня 2001 р. — кіль[1]кість партій була 3 або 5).

Загальна характеристика інвентарю для гри в настільний теніс 

Поверхня столу, що називається «ігровою поверхнею», завдовжки 2,74 м і завширшки 1,525 м, повинна бути прямокутною і знаходитися в горизонтальній площині на висоті 0,76 м від підлоги. Ігрова поверхня має бути матовою, однакового темного кольору з білою лінією завширшки 2 см уздовж кожного ребра. Лінії вздовж ребер завдовжки 2,74 м називають «боковими лініями». Лінії вздовж ребер завдовжки 1,525 м називають «кінцевими лініями». Ігрова поверхня повинна бути розділена на дві половини вертикальною сіткою, розташованою паралельно кінцевим лініям, і має бути суцільною на всій площині кожної половини. Комплект сітки складається з самої сітки, підвісного шнура й опорних стійок; ті частини опорних стійок, що знаходяться на ігровій поверхні стола, є частиною комплекту сітки, а не стола. Сітку підвішують на шнур, прив’язаний кожним кінцем до вертикальної частини стійок на висоті 15,25 см. Верх сітки по всій її довжині повинен знаходитись на висоті 15,25 см над ігровою поверхнею. Низ сітки по всій її довжині повинен прилягати якомога ближче до ігрової поверхні стола, а кінці сітки — до опорних стійок. Сітка повинна бути з квадратними клітинами (довжина сторони квадрата 1,3—1,5 см); її верхній край по всій довжині повинен бути білого кольору завширшки 1,5 см. М’ячик повинен бути сферичним, діаметром 40 мм. Вага м’яча — 2,7 г, виготовлений з целулоїду або подібної до нього пластмаси білого або оранжевого кольору, матовий. Ракетка може бути будь-якого розміру, форми і ваги; її лопать повинна бути плоскою і жорсткою.