Засоби підвищення працездатності, прискорення відновлення
Інтервал відпочинку між окремими фізичними навантаженнями або їх серіями є складовою частиною методів тренування. Пояснюється це тим, що неправильно встановлені інтервали відпочинку між повторним виконанням раціонально підібраних вправ призведуть до неадекватних, порівняно з педагогічними завданнями, пристосувальних реакцій організму. Як наслідок, рухові якості не розвиватимуться або розвиватимуться не необхідні, а інші рухові якості.Тривалість відновлення залежить, від величини та характеру фізичного навантаження, наприклад, після виконання статичних зусиль, у яких бере участь невелика група м’язів, тривалість відновлення становить кілька хвилин. Після виконання циклічної роботи високої інтенсивності впродовж 8—10 хв відновлення затягується до 20 хв і більше, а після марафонського бігу — до кількох діб.
Взагалі термін «відновлення» не зовсім коректний. Річ у тім, що в інтервалі відпочинку відбувається не відновлення функцій до вихідного рівня, а їх перехід до нового якісного стану. Відновлення витрачених під час роботи ресурсів відбувається не до вихідного рівня, а з деяким надлишком. Це називається суперкомпенсація. Явище суперкомпенсації виникає тоді, коли тренувальні дії відповідають потенційним можливостям організму. Внаслідок суперкомпенсації витрачених ресурсів зростає тренованість. І навпаки, якщо тренувальні дії систематично перевищують потенційні можливості організму, витрачені ресурси не встигають поновлюватися. Настає виснаження організму і, як наслідок, значне падіння тренованості, що може завдати значної шкоди здоров’ю.
При повторних значних навантаженнях, залежно від тривалості інтервалів відпочинку між ними, може розвиватися або тренованість, або хронічне виснаження організму.
За динамікою відновлення після тренувального навантаження розрізняють чотири різновиди інтервалів відпочинку за тривалістю:
жорсткий, відносно повний, екстремальний, повний.
Жорсткий інтервал відпочинку — наступна вправа виконується у фазі недовідновлення оперативної працездатності. У фізіології цей інтервал відпочинку прийнято називати «дієва пауза», тобто така, при якій після вправи ЧСС від 180—200 уд./хв знижується до 140—120 уд./хв за 45—90 с у добре тренованих і за 60—120 с у нетренованих людей. Такий інтервал відпочинку застосовується при розвитку різних видів витривалості.
Відносно повний інтервал відпочинку — оперативна працездатність повернулася до вихідного рівня. Тренувальна дія такого поєднання навантажень і відпочинку виявляється як кумулятивний ефект суперкомпенсації після виконання серії вправ для розвитку таких комплексних рухових якостей, як швидкісна і силова витривалість та при вдосконаленні в техніці виконання фізичних вправ. Тривалість цього інтервалу відпочинку становить 60—120 с у добре тренованих спортсменів та 90—180 с у нетренованих. Надійну інформацію про стан оперативної працездатності дає контроль за динамікою ЧСС 110—120 уд./хв після попередньої напруженої вправи свідчать про відносно повне відновлення оперативної працездатності конкретної людини.
Екстремальний інтервал відпочинку — оперативна працездатність вища за вихідну. Найефективніший під час навчання техніки фізичних вправ, розвитку силових, швидкісно-силових і координаційних якостей, а також максимальної швидкості та здатності до прискорення у циклічних фізичних вправах. Після виконання вправ із максимальною і субмаксимальною інтенсивністю її тривалість у середньому становить від 2—3 до 4—5 хв у добре тренованих спортсменів і до 6—8 хв у недостатньо тренованих.
При виконанні фізичних вправ тривалістю понад 5—6 с із максимальною або субмаксимальною інтенсивністю досить об’єктивну інформацію про стан оперативної працездатності дає контроль за динамікою ЧСС. Фаза суперкомпенсації настає при ЧСС від 110 до 90 уд./хв. Для тих, хто має достатній досвід занять фізичними вправами, надійним критерієм надвідновлення оперативної працездатності може бути відчуття суб’єктивної готовності до повторного виконання вправи.
Проте слід застерегти, що фаза суперкомпенсації оперативної працездатності не є обов’язковим супутником періоду відновлення.
Вона, як правило, спостерігається після перших спроб у вправах, що супроводжуються значною стомленістю, тому такі завдання доцільно виконувати серіями. В одній серії виконують 3—4 повторення конкретної або різних вправ. Кількість серій зумовлюється рівнем тренованості людини. Між серіями застосовується повний інтервал відпочинку.
Повний інтервал відпочинку — оперативна працездатність хвилеподібно повертається до вихідної. Між окремими вправами, як правило, не застосовується. Як компонент методів вправи застосовується між серіями вправ для відновлення енергоресурсів найбільш стомлених м’язових груп або функціональних систем. Залежно від характеру і величини стомлення його тривалість може становити від 6—8 до 20 хв.
Відпочинок як складовий елемент методів вправи може бути пасивний, активний та комбінований.
Пасивний відпочинок — відносний спокій, відсутність рухової активності в паузах відпочинку між вправами.
Активний відпочинок — виконання під час пауз між тренувальними вправами тих самих або інших вправ із зниженою інтенсивністю.
Комбінований відпочинок — поєднання в одній паузі відпочинку активної і пасивної його організації.
Дехто вважає, що відсутність будь-якої рухової активності під час відпочинку між фізичними навантаженнями краще сприятиме процесам відновлення працездатності. Проте це далеко не так.
Навіть легка робота найбільш стомлених м’язів під час відпочинку позитивно впливає на відновлення їх оперативної працездатності. Виконання вправ у процесі активного відпочинку, близьких за формою до тренувальної вправи, дає позитивний ефект, а вправи, що різко відрізняються від нього за координацією роботи нервово-м’язового апарату, — негативний.
При застосуванні активного або комбінованого відпочинку ефект відновлення оперативної працездатності збільшується, якщо тренувальні вправи виконуються відразу після вправ, що стимулюють відновлення. Якщо ж після активних вправ вводиться пауза пасивного відпочинку, ефект відновлення працездатності зменшується.
Отже, для ефективної організації тренувального процесу з розвитку рухових якостей необхідно раціонально об’єднувати чотири складові частини методів вправи: характер і величину навантаження, тривалість і характер відпочинку.
-_-
ВідповістиВидалити