Навчальна програма для 5 класів "Варіативний модуль ГІМНАСТИКА"


Навчальна програма для 6 класів "Варіативний модуль ГІМНАСТИКА"


Навчальна програма для 7 класів "Варіативний модуль ГІМНАСТИКА"


Навчальна програма для 8 класів "Варіативний модуль ГІМНАСТИКА"


Навчальна програма для 9 класів "Варіативний модуль ГІМНАСТИКА"


Гімнастика та її види

   
     Слово “гімнастика” походить від грецького gymnazо, що означає "треную, вправляюся”. Гімнастика розвиває всі п'ять фізичних можливостей людини - силу, витривалість, швидкість, координацію і гнучкість. Гімнастика служить для зміцнення здоров'я, гармонійного розвитку людини, його фізичного вдосконалення, може впливати як на весь організм в цілому, так і на окремі органи і системи. Тобто, за великим рахунком, під позначення "гімнастика” ми можемо підставити які завгодно фізичні вправи. Проте гімнастика має вельми чіткий підрозділ.
     Основна гімнастика застосовується для загального фізичного розвитку і зміцнення здоров'я людини. Також основна гімнастика може використовуватися для розвитку у людини нових рухових навиків, або для підготовки до складніших рухових дій. Основна гімнастика може включати такі вправи, як ходьба, біг, метання, лазіння, вправи для координації, подолання перешкод, повзання, підняття і перенесення вантажу, і багато іншого. Основна гімнастика може використовувати підручні спортивні знаряддя, наприклад, гімнастичного коня, кільця, бруси, щаблини, колоду та інше. 
     Гігієнічна гімнастика не ставить за мету тренування організму. Гігієнічна гімнастика покращує самопочуття і настрій людини, усуває застійні явища, покращує кровообіг та лімфообіг, i вцілому роботу всього організму. Вона є відмінним засобом для профілактики різноманітних захворювань. Гігієнічна гімнастика не використовує зазвичай ніяких підручних засобів, навіть невеликі гантелі виключені. 
     Атлетична гімнастика має на меті викликати значні зміни м'язової маси, сили і витривалості. Атлетична гімнастика - це багатократне повторення одних і тих же вправ зі зростаючим навантаженням. Атлетичну гімнастику зазвичай рекомендують молодим здоровим чоловікам як засіб загального фізичного розвитку. Але при цьому пропонують поєднувати атлетичну гімнастику зі спортивними іграми, бігом або плаванням. Це необхідно, щоб зменшити можливий негативний вплив атлетичної гімнастики. 
     Ритмічна гімнастика відрізняється тим, що інтенсивність і темп рухів задається ритмом спеціальної музики. Ритмічна гімнастика використовує різноманітні заходи, що по-різному впливають на організм. Біг і стрибки впливають на серцево - судинну систему і розвивають витривалість, присідання і нахили діють на руховий апарат, розслаблення і розтяжка м'язів впливають на нервову систему, вправи в положенні лежачи розвивають силу м'язів і рухливість суглобів, танцювальні рухи розвивають пластичність, і так далі. Таким чином, залежно від вживаних заходів, ритмічна гімнастика може носити атлетичний, танцювальний, психорегулюючий, оздоровчий або змішаний характер. В учбових закладах і там, де переважає жіночий контингент, ритмічна гімнастика має широкий розвиток і популярність. 
     Спортивна гімнастика - олімпійський вид спорту, який включає в себе вправи на спритність, різновид гімнастики.
     Програма сучасної чоловічої спортивної гімнастики складається із вправ на шести предметах: вільних вправ, вправ на перекладині, паралельних брусах, кільцях, гімнастичному коні та опорного стрибка.
     Програма сучасної жіночої спортивної гімнастики складається із вправ на чотирьох предметах: вільних, на різновисоких брусах, на колоді та опорного стрибка.
     На великих турнірах окрім змагань на окремих предметах розігрується також абсолютна першість — за сумою оцінок на всіх предметах, та командна першість — змагання між збірними країн.
     Справами спортивної гімнастики опікується Міжнародна федерація гімнастики (латинське скорочення FIG — Federation Internationale de Gymnastique).
     Цей вид спорту в програмі фізичного виховання представлений вільними вправами і окремими на спортивних снарядах. Вільні вправи - це комбінації різноманітних рухів, в поєднанні з ритмічною музикою, - це є прекрасним засобом естетичного виховання. Велике значення вільних вправ, також, в вихованні швидкості, витривалості, гнучкості, спритності, виразності рухів. Вправи на гімнастичних снарядах -  канаті, перекладині, брусах, кільцях, колоді, коні для махів і опорних стрибків, вивчаються на учбових заняттях в спеціально обладнаному гімнастичному залі. Ці вправи потребують підвищеної дисциплінованості учнів, виконуються із страховкою викладача чи підготовленого учня або самостійно лише після бездоганного засвоєння. 
     Акробатика. Акробатичні вправи являють собою головним чином рухи обертального характеру навколо різних висів. 
     Розрізняють дві основні групи вправ: стрибкова акробатика (різноманітні стрибки, перевороти, перекати, сальто), силова акробатика - пов'язана із значними фізичними зусиллями (стійки, мости, піраміди), а також вправи в рівновазі, виконані в незвичайних умовах. Партерна акробатика, вправи можуть виконуватись на акробатичній доріжці, на снарядах спеціальних конструкцій (трамплін, підкидна дошка, батут і інше, поодинці, з партнером, групою). Акробатичні вправи є важливим засобом вдосконалення фізичних і вольових якостей. Вони застосовуються на учбових заняттях для виховання сили і гнучкості, спритності, сміливості і рішучості, швидкості реакції, удосконалювання координації рухів. Велику цінність акробатичні вправи становлять для тренування вестибулярного апарату, в зв'язку з чим, вони находять широке застосування в підготовці пілотів і космонавтів. 
      Художня гімнастика - це складно-координаційний вид спорту, одна із найбільш видовищних та витончених спортивних дисциплін. Індивідуальні гімнастки або команда із 5 осіб виконують вправи під музичний супровід з одним або кількома предметами: скакалкою, обручем, м’ячем, булавами та стрічкою.
     В художній гімнастиці виділяють дві дисципліни: індивідуальні та групові вправи. На змаганнях світового рівня гімнастки в індивідуальному багатоборстві виконують 4 вправи, а також змагаються в окремих видах програми (фінали). Команди у групових вправах виконують 2 композиції у багатоборстві: з одним видом предмету та з двома, а також змагаються у фіналах в окремих видах програми.
     Цей вид жіночого спорту стрімко досяг високого рівня техніки і популярності . Він включений в програму Олімпійських ігор з 1988р. На уроках фізичного виховання в різних учбових закладах і в процесі самотренування учнів широко застосовуються певні вправи із художньої гімнастики. Оволодіння ними дозволяє удосконалити гнучкість тіла і силу м'язів, стійкість і відчуття рівноваги, спритність і координацію рухів. Регулярне виконання хореографічних вправ надає рухам виразності і привабливості. Ці якості високо оцінюються не тільки в художній гімнастиці, але і в фігурному катанні, акробатиці, стрибках у воду. Так дівчини, які займаються художньою гімнастикою, приваблюють стрункістю, красою осанки, елегантністю рухів. Вправи хореографії потрібні і юнакам: вони надають їх сильним рухам пластичності і виразності. 

     Прикладні види гімнастики сприяють підвищенню професійної працездатності, зняттю втоми, профілактиці професійних захворювань. Основні форми занять: виробнича гімнастика, вступна гімнастика (перед початком роботи), фізкультурна пауза (хвилинка), гімнастична мікро пауза. 
     Професійно-прикладна гімнастика - складова частина направлена на загальний фізичний розвиток тих, що займаються, досконалість їх рухових здібностей, від яких в значній мірі залежить успіх в оволодінні вибраної професії, а в наступному забезпечує високопродуктивну працю.
     Спортивно-прикладна гімнастика є частиною загальної і спеціальної фізичної підготовки в різних видах спорту. Вибірково діючи на функції різних органів і систем, гімнастичні вправи дозволяють прискорити ріст спортивних результатів. Так, у видах спорту, де рухи зв'язані з обертаннями тіла (фігурне катання, стрибки у воду, боротьба і ін.), широко застосовуються акробатичні вправи. В видах спорту, де підвищення навантаження пред'являються до органів дихання і кровообігу (наприклад, 17 легка атлетика, лижні гонки, плавання), велике місце займають загальнорозвиваючі гімнастичні вправи, різноманітні стрибки із скакалкою.
     Гімнастичні вправи застосовуються спортсменами ряду видів спорту для виховання необхідних фізичних якостей - сили, спритності, гнучкості і інше. Враховуються особливості виду. Наприклад, фігуристи і стрибуни в воду віддають перевагу гімнастичним вправам чіткого стилю, а плавці, легкоатлети, вільним маховим рухам. Вправи спортивно-прикладної гімнастики включаються в різноманітні комплекси і в розминку на учбово-тренувальних заняттях, в ранкову гігієнічну гімнастику, в ранкову спеціальну гімнастику. 
     Військово-прикладна гімнастика використовується при бойовій підготовці військовослужбовців всіх родів військ, так як з її допомогою виховуються фізичні і моральні якості захисників Вітчизни. Вправи військово-прикладної гімнастики входять в зміст військово-спортивного комплексу. В учбових закладах цей вид гімнастики використовується для різнобічної фізичної підготовки допризовників до майбутньої служби в Збройних Силах. 

     Лікувальна гімнастика - об'єднує коригуючу, реабілітаційно - відновлюючу і функціональну гімнастику. 
     Коригуюча гімнастика - спрямована на ліквідацію недоліків постави та плоскостопості.
     Реабілітаційна гімнастика - спрямована на відновлення рухової функції окремих ланок тіла, суглобів і внутрішніх органів. 
     Функціональна гімнастика - виправляє недоліки функціональних систем організму (серцево-судинної, дихальної, нервово-психічної, травлення і інше).

Історія розвитку гімнастики

     Гімнастика (від грецького «гімназо» — навчаю, треную) — система фізичних вправ, що склалася у Давній Греції задовго до нашої ери. Метою гімнастики були всебічний фізичний розвиток та самовдосконалення.
     За іншою версією, слово гімнастика походить від грецького «гімнос» — оголений (як відомо, давні греки займались тілесними вправами оголеними).
     Найперші згадки про гімнастику датуються третім тисячоліттям до н. е. Система гімнастичних вправ існувала вже тоді в Індії, адже саме там почала свій шлях славнозвісна система індійських йогів. Є зображення тих часів, на яких зображені гімнасти, які брали участь у ритуальних святах, демонструючи свою силу та спритність.
     У той же час на теренах давнього Китаю гімнастичні вправи використовували як лікувальний і профілактичний засіб.
     Значний внесок у розвиток і поширення гімнастики зробили давні греки. Крім загальнорозвивальних і військових вправ, вправ із верхової їзди, плавання, імітаційних і ритуальних танців, давньогрецька гімнастика складалася із вправ, що проводились як публічні змагання — біг, стрибки, метання, боротьба, кулачний бій, їзда на колісницях, які, у свою чергу, складали програму античних Олімпійських ігор.
     У часи Ренесансу гімнастика набула нового поштовху ідей античності. Вона стала складовою системи виховання. Значну роль у її відродженні відіграв твір італійського лікаря Ієроніма Меркуріаліса «Про мистецтво гімнастики» (1573 р.). Саме з початком епохи Відродження починають більше використовуватись гімнастичні прилади — кінь і перекладина. Фізичне виховання молоді знову виявилося на першому плані системи освіти, а широке використання гімнастичних приладів і розвиток акробатики стали основою спортивної гімнастики, розвиток і становлення якої почалися вже у XVIII—XIX ст. спочатку в Німеччині, а потім у Швеції, Франції та Росії.
     У другій половині ХІХ ст. Європа, а пізніше й Америка переживають справжній гімнастичний бум. Саме у той час закладалися основи сучасної гімнастики, методика навчання і особливості стилів. Наприклад, німецька гімнастична система відрізнялась чітким виконанням рухів, прямими лініями і багаторазовими повторами вправ на спортивних приладах; швецька система схилялася до вільних вправ, а російська гімнастична школа пропагувала природноприкладний, майже індивідуальний підхід до гімнастичних вправ. Оригінальні системи гімнастики були створені у Франції Ф. Аморосом (1770—1847), у Швеції — П.Г. Лінгом (1776—1839), у Чехії — М. Тиршем (1832—1884).
     Сучасна програма гімнастичних змагань визначилась не відразу, змагання гімнастів досить часто організовували на відкритому повітрі. Спочатку не існувало і єдиних технічних вимог щодо гімнастичних приладів: дуже часто збірні команди у міжнародних змаганнях брали участь із власним «реквізитом».
     У 1896 р. на перших Олімпійських іграх в Афінах програма зі спортивної гімнастики складалася з виступів на різноманітних гімнастичних приладах: кінь, кільця, опорний стрибок, бруси, перекладина, лазіння по канату. На той час фактично не було командних змагань і не розігрувалось абсолютна першість. Не існувало на цій Олімпіаді й змагань серед жінок. Уперше жіноча гімнастика дебютувала на 9й Олімпіаді в Амстердамі у 1928 р. Спочатку жінки змагались лише у командній першості, а з ХV Ігор (1952 р., Ґельсінки, Фінляндія) почали виступати в особистій першості в багатоборстві (опорні стрибки, бруси, колода, вільні вправи) і з окремих видів. З ХІ Ігор програма змагань у чоловіків стабілізувалась і набула сучасного вигляду. Перший чемпіонат світу зі спортивної гімнастики відбувся у 1903 р. в Антверпені. Його переможцем став француз Дж. Мартінес. Жінки вперше взяли участь у світовій першості у 1934 р. (перша чемпіонка світу — чешка В. Даканова).