Піднімання тулуба в сід з положення лежачи



Вихідне положення (далі ВП): лежачи на спині на підлозі (лопатки торкаються підлоги), руки за головою, пальці зчеплені в замок, ноги зігнуті в колінах під прямим кутом, ступні притиснуті партнером до підлоги (або зафіксовані).

Виконання вправи: підйом тулуба торкаючись ліктями колін, з подальшим поверненням у ВП.
Зараховується кількість правильно виконаних підйомів тулуба.

Спроба не зараховується у разі:
відсутності торкання ліктями стегон (колін);
відсутності торкання лопатками мати;
пальці розімкнуті (відсутність замка);
зміщення тазу.


Згинання та розгинання рук в упорі лежачи


Вихідне положення: упор лежачи, руки паралельно на рівні плечей, кисті вперед, тіло пряме, ноги разом.

Виконання вправи: згинаючи руки опустити пряме тіло до утворення кута 90° в ліктьовому суглобі (або доторкнутися грудьми полу), розгинаючи руки, утримуючи пряме тіло, вийти у вихідне положення.

Забороняється: згинати тіло та прогинатись, торкатися підлоги ще будь-якою частиною тіла, розводити та підтягувати ноги.

Рахунок оголошується після фіксації вихідного положення і є дозволом на продовження виконання вправи..


Оцінювання навчальних досягнень учнів на уроках фізичної культури


1. Засвоєння техніки виконання фізичної вправи. 
2. Виконання навчального нормативу (з урахуванням динаміки особистого результату). 
3. Виконання навчальних завдань під час проведення уроку. 
4. Засвоєння теоретико-методичних знань.

     За рішенням педагогічної ради при оцінюванні учнів дозволяється враховувати результати їх навчання з відповідних видів спорту у позашкільних закладах.

Загальна фізична підготовка

     Розминка – це комплекс спеціальних засобів, завдання яких не тільки підготувати до майбутньої спеціальної діяльності, але й попередити травматизм. Не нехтуйте розминкою. Річ у тому, що органи та системи організму людини мають певну інертність і не відразу починають діяти на тому функціональному рівні, який необхідний для гри. Через це й можливі травми. 
     Під час розминки ви готуєте опорно-руховий апарат – м’язи, суглоби – до майбутньої роботи. Її завдання – налагодити взаємну координацію систем організму та його окремих органів. Під час розминки готуються до серйозної роботи і фізіологічні функції організму – кровообіг, дихання, функції органів виділення тощо, і психофізичні функції – концентрується увага, поліпшується точність рухів, досягається оптимальне збудження нервової системи. Ви настроюєтеся на гру.
     Звернемося до досвіду спортсменів. Розминка в них складається з двох частин – загальної та спеціальної. В загальній частині розминки використовують вправи такого характеру, завдяки яким досягається підвищення обміну речовин, організм розігрівається. Такі вправи підвищують діяльність серцево-судинної системи, вентиляцію легенів, збільшують споживання кисню організмом. Вправи цієї частини розминки виконуйте до легкого потовиділення, тоді буде досягнутий необхідний рівень терморегуляції організму та роботи органів виділення. Під час розминки м’язи розігріваються, а отже, підвищується швидкість їх скорочення, знижується небезпека травмування. 
     У спеціальній частині розминки опорно-руховий апарат готується до майбутньої специфічної роботи. Тут зазвичай використовують спеціальні вправи, спрямовані на відпрацювання технічних прийомів або їх поєднань, такі, як імітаційні вправи, гра з тінню, робота на тренажерах і т. п., які сприяють досягненню оптимального рівня збудження нервових центрів кори головного мозку.
     Кажучи мовою фахівців, установлюються умовно-рефлекторні зв’язки, уточнюється диференціювання м’язових зусиль, перевіряється узгодженість усіх фаз ударних рухів і пересувань. Якщо ви проводите розминку перед грою з суперником, підберіть такі вправи, які допоможуть вам набутивпевненість в окремих ударах: ті, які під час тренування відпрацьовували та будете застосовувати в грі. 
     Не варто забувати, що розминка суттєво впливає на психіку спортсмена, допомагає усунути надмірне хвилювання перед зустріччю, особливо в перші її хвилини, регулює передстартовий і стартовий стан, особливо перед початком змагань. 
     Які загальні положення проведення розминки? Перш за все, важливо правильно підібрати вправи. Підібравши їх, передбачте поступове збільшення їх інтенсивності. Кожну вправу розминки повторіть 5–10 разів. Рекомендуємо в комплексі розминки використовувати 10–15 вправ. Починайте з ходьби чи легкого бігу, потім зробіть декілька вправ для малих м’язових груп, поступово переходячи до розігрівання більших. Поступово збільшуйте й амплітуду рухів. Спочатку краще давати навантаження на м’язи верхньої частини тіла, а потім – нижньої.    
     Сигналом для закінчення розминки буде початок потовиділення, легке почервоніння шкірних покровів, поява тепла у м’язах. Розминку краще всього проводити у вигляді комплексу вправ, який ви можете скласти, виходячи з самопочуття та спрямованості майбутнього заняття. Зазвичай комплекс починають з розігріваючих і дихальних вправ – різних видів ходьби, перегонів, бігу зі стрибками та рухами руками. Потім йдуть вправи для розвитку м’язів тулуба, плечового поясу, рук і ніг – нахили, присідання, кругові рухи тулуба й тазу, віджимання тощо. Махові й ривкові рухи руками й ногами з великою амплітудою та вправи на гнучкість радимо вам виконувати після того, як м’язи розігріються. 
     В комплекс рекомендується включати також вправи, які імітують техніку ударів і пересувань окремо чи в поєднанні. За характером рухів вони близькі до техніки гри, допомагають її засвоювати та закріплювати у спрощених умовах, поступово підводять до гри на столі, тому комплекс, як правило, закінчують імітаційними вправами. 
     Пропонуємо вашій увазі ряд вправ, на основі яких ви можете скласти комплекс розминки. Вправи розташовані в порядку зростаючої трудності. 

Вправи в бігу 
1. Біг змійкою, оббігаючи стійки чи різні предмети. 
2. Біг з довільним прискоренням 3–5 м. 
3. Біг з прямими ногами вперед. 
4. Біг з прямими ногами назад.
5. Біг з підніманням стегна. 
6. Біг з високим закиданням гомілок. 
7. Біг спиною вперед. 
8. Пересування кроками галопом боком (правим, лівим). 
9. Пересування кроками, в стійці тенісиста, поперемінно правим і лівим боком (через два кроки, через один крок). 
10. Пересування кроками, у стійці тенісиста, вперед з поперемінним переміщенням вправо-вліво.
11. Те ж саме, але спиною вперед. 
12. Пересування боком (правим, лівим), перехресними кроками («лезгинка»). 

Стрибкові вправи 
1. Руки на пояс, підскоки зі зміною ніг. 
2. Руки на пояс, стрибки на двох ногах по трикутнику чи квадрату. 
3. Стрибки вбік з однієї ноги на іншу на місці через накреслені на підлозі лінії. 
4. Вистрибування вгору з положення напівприсід. 
5. Те ж саме вперед. 
6. Руки на пояс, стрибки на двох ногах з поворотом на 180° (360°). 
7. Стрибки на одній нозі з просуванням уперед. 
8. Стрибки на одній нозі вправо-вліво. 
9. Стрибки на двох ногах, підтягаючи коліна до грудей («кенгуру»). 
10. Стрибок двома ногами через лавку. 

Вправи для м’язів рук 
1. Стоячи в основній стійці – руки вперед, в сторону, вгору. 
2. Руки до плечей – колові рухи руками. 
3. Колові рухи прямими руками – 4 рази вперед, 4 рази назад, поступово збільшуючи амплітуду.
4. Колові рухи прямими руками у різні боки: правою вперед, лівою назад і навпаки. 
5. Колові рухи передпліччям усередину та назовні з положення руки в сторону. 
6. Колові рухи кистями, стислими в кулак, в одну та іншу сторону, двома кистями одночасно та поперемінно з положення руки в сторону чи вперед. 
7. Стискання та розтискання кистей у кулак з положення руки вперед. 
8. Стійка ноги нарізно, руки перед грудьми, відведення зігнутих рук назад. 
9. Хвилеподібні рухи кистями. 
10. Права рука вгорі, ліва внизу відведення рук назад. 
11. Права рука вгорі, ліва внизу – ривками рук назад і в сторону, поступово (на 8 рахунків) зміна положення рук: ліва – вгорі, права – внизу. 
12. Стоячи лицем до стіни – відштовхування обома руками від стіни, поступово збільшуючи відстань до неї. 
13. Упор лежачи – згинання розгинання рук в упорі від гімнастичної лави чи від підлоги. 
14. Підтягання на перекладині хватом зверху чи знизу. 

Вправи для м’язів тулуба 
1. Стійка ноги нарізно – нахил торкаючись руками підлоги. 
2. Широка стійка – нахил. 
3. Стійка ноги нарізно – нахил уперед, руки в сторону, почергове торкання носок ніг. 
4. Стійка ноги нарізно, руки на пояс – колові рухи тазом. 
5. Стійка ноги нарізно, руки «в замок» над головою – колові рухи тулуба вліво, вправо. 
6. Стійка ноги нарізно, нахил назад, дістати руками п’ят ніг. 
7. Те ж саме – почергово. 
8. Стійка ноги нарізно, руки на пояс – три пружні нахили в одну і в іншу сторону. 
9. Те ж саме – руки вгору в «замок». 
10. Те ж саме – з приставними кроками вліво, вправо. 
11. Стійка ноги нарізно – пружні почергові нахили рук назад. 
12. Лежачи на животі, руки за головою – прогинання назад. 
13. Упор ззаду – розгинати та згинати руки, прогинаючи тулуб. 
14. З положення лежачи на спині, руки вздовж тулуба – нахили до прямих ніг з поверненням у початкове положення. 
15. Те ж саме – руки за головою. 
16. Те ж саме – руки вгору
17. Лежачи на спині, руки в сторону – піднімати прямі ноги вгору й опускати по черзі вліво та вправо. 
18. Стійка ноги нарізно, стоячи спиною на 30–50 см від столу, не відриваючи ніг від підлоги, діставати рукою дальній кут столу. 

Вправи для м’язів ніг 
1. Присідання з винесенням рук уперед, п’яти від підлоги не відривати. 
2. Руки на пояс – три пружні випади напівприсіду. Те ж саме – в інший бік. 
3. Те ж саме – стрибком. 
4. Те ж саме – в сторону. 
5. Стійка ноги нарізно, руки вперед, почергові махи ногами. 
6. Стійка ноги нарізно, руки в сторону, почергові махи ногами. 
7. Упор на правій, ліва – в сторону, стрибком зміна положення ніг. 
8. Стрибком зміна положення ніг – упор присівши, упор лежачи. 
9. Напівприсід, руки на колінах, колові рухи в колінних суглобах. 
10. Стійка ноги нарізно, руки – на пояс, колові рухи в гомілково-стопному суглобі почергово. 
11. Упор у стінку на відстані 80 см, піднімання й опускання на носках. 
12. Присід, руки на пояс, викидання прямих ніг уперед почергово – «гопак».

Правила гри

   

Профілактика спортивного травматизму

     Травми трапляються за різних обставин — у військовій справі, під час занять тощо. Важливим засобом профілактики травматизму є дотримання гігієнічних вимог до спортивного одягу. Сувора дисципліна на заняттях має стати законом. Заборонено виконувати вправи, до яких ви не підготовлені. Не можна змагатися без розминки. Вправи з елементами ризику не можна виконувати без страховки, або попередньо не опанувавши самостраховки. Неприпустимо виконання складних вправ за відсутності викладача. Для збереження здоров’я, швидкого відновлення здоров’я після травм і пошкоджень величезне значення має своєчасно і правильно надана перша допомога потерпілому або собі.

Значення спеціальної фізичної підготовки волейболістів

     Фізична підготовка має особливе значення в роботі з юними волейболістами. Вона є складовою навчально-тренувального процесу. Вiд рiвня розвитку фiзичних якостей i здiбностей, специфiчних для гри у волейбол залежить опанування учнями технiко-тактичних навичок. Чим вищий рiвень розвитку спецiальних якостей i здiбностей, тим швидше можна опанувати основи технiки i тактики гри. 
     Фiзична пiдготовка особливо впливає на результат змагань з волейболу юнацьких команд. Юний волейболiст, у якого недостатньо розвинутi швидкiсно-силовi якостi, не може результативно використовувати весь арсенал сучасних прийомiв технiки гри, використоувати їх у швидкому темпi. Адже за недостатньої витривалостi учень швидко стомлюється, у нього порушуються руховi навички, унаслiдок чого знижуються точнiсть ударiв i подачi м’яча, стрибучість i ускладнюється ведення гри в комбiнацiйному стилi. 
     Фiзичнi якостi розвиваються у процесi опанування рухових дiй. А тому на заняттях з волейболу потрiбно використовувати спецiальнi вправи для розвитку сили, швидкостi, стрибучостi, витривалостi, спритностi i гнучкостi. Під час занять iз загальної фiзичної пiдготовки необхiдно застосовувати засоби з урокiв фiзичної культури. 
     Важливе значення має вивчення i складання нормативiв фiзкультурного комплексу. Добирання засобiв i обсяг загальної фiзичної пiдготовки на кожному заняттi залежать вiд конкретних завдань процесу навчання i умов проведения заняття. Дуже часто на заняттях з юними волейболiстами застосовують гiмнастичнi, легкоатлетичнi вправи, рухливi iгри, баскетбол, гандбол.

ТЕХНІКА ГРИ В НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС

    Для успішної гри в настільний теніс однієї фізичної підготовки недостатньо. Необхідно не просто бути сильним, швидким, спритним і витривалим, а вміти виявляти ці якості безпосередньо в ігрових умовах, при виконанні подачі та різноманітних ударів. Для цього потрібно добре знати техніку гри в настільний теніс.

    Техніка настільного тенісу – це комплекс спеціальних засобів, потрібних спортсмену для успішного ведення гри. Техніка гри дає можливість вирішувати конкретні тактичні завдання у різних ігрових ситуаціях. Враховуючи особливості діяльності гравців з настільного тенісу, всі спеціальні рухи та спеціалізовані положення класифікуються на чотири групи:
1. вихідне положення (стійка);
2. переміщення (пересування);
3. способи тримання ракетки (хватки);
4. технічні прийоми.

    До введення в гру м’яча, прийому подачі і підготовки до удару тенісист повинен зайняти вихідне положення, яке дає змогу швидко виконати удар. 
Вихідне положення в настільному тенісі – це таке положення тіла при якому тенісист готується до прийому м’яча, посланого суперником. 

Вихідне положення (стійка) тенісиста: 
  • правобічне (правостороння) – з півобертом лівим боком до суперника; 
  • нейтральне (середня) – обличчям до столу; 
  • лівобічне (лівостороння) – з півобертом правим боком до суперника. 

     Вихідне положення кожного гравця індивідуальне. Воно залежить від зросту, довжини рук, фізичних даних, швидкості реакції, координації рухів, техніки і стилю гри, володіння технічним арсеналом ігрових прийомів, а також від індивідуальних особливостей. Важливо не тільки віднайти відповідну для удару позицію, але й передусім сконцентрувати увагу перед прийомом м’яча. При розсіяній увазі і недостатній зібраності навіть правильна стійка не зможе забезпечити результативність удару. Спостерігаючи за грою майстра, ви деколи навіть не вспіваєте зауважити, як він опинився в тому чи іншому місці. В цьому і полягає майстерність. 
    Виконувати переміщення до м’яча необхідно між ударами, щоб власне до моменту удару бути в потрібному місці. Основний спосіб переміщення в грі – кроки. Стрибки і ривки неефективні, так як при цьому ви можете легко загубити рівновагу. Крім цього, повернення у вихідне положення, або перехід на нову позицію займе значно більше часу, чим при переміщенні кроками. 
    У грі тенісисти найчастіше використовують наступні способи (різновиди) переміщень: 
  • однокроковий – кроками, переступанням, випадами (з правої, з лівої ноги, з поворотом тулуба, з нахилом тулуба вперед, у боки);
  • багатокроковий – приставними кроками, схресними кроками;
  • переміщення стрибками (з двох ніг на дві, на одну; з однієї ноги на другу) гравці використовують дуже рідко. 
    Однокроковий спосіб переміщення використовується гравцями на незначні відстані, або для того, щоб зайняти оптимально правильну позицію. При цьому крок в напрямку м’яча роблять ближньою ногою, а другу ставлять в потрібну для виконання удару позицію. Удар також можна виконувати одночасно з кроком, що значно збільшує його силу. 
    Переступання використовують для поворотів на місці або незначного переміщення вперед-назад – тенісист нібито переминається з ноги на ногу; 
випади – в основному для прийому коротких або косих м’ячів, до яких гравцеві потрібно тягнутися. 
Приставні кроки використовуються в основному для переміщень вправо-вліво. При цьому перший, основний крок виконують ближньою до м’яча ногою, а другу підтягують до основної стійки. 
Схресні кроки гравці часто використовують при грі в середній чи дальній ігрових зонах. 

    Спосіб тримання ракетки називають «хваткою». Хватка ракетки звичайно визначає подальше засвоєння техніки гри. 
Існує два різновиди, або способи тримання ракетки (хватки):
  • вертикальна (азійська – так звана хватка «пером»);
  • горизонтальна (європейська – так звана хватка «ножем»). 
    Основна перевага європейської хватки – це можливість вести гру зліва і з права атакуючими і захисними ударами, без значних переміщень біля столу. В наші дні все більше азійських гравців віддають перевагу цьому «класичному» способу тримання ракетки. 
    
Є три різновиди горизонтальної хватки:
  • універсальна (ребро ракетки між великим та вказівним пальцями);
  • зі зміщенням ребра в сторону великого пальця (підсилює удари тильною стороною ракетки; удари ладанної сторони слабкі);
  • зі зміщенням ребра в сторону вказівного пальця (підсилює удари ладонною стороною ракетки; удари тильної сторони слабкі).
 При підборі ракетки головний критерій, щоб ракетка зручно лежала в руці, вона повинна стати природнім продовженням руки, щоб гравець міг виконувати любі рухи. 
    В настільному тенісі умовно розрізняють три типи ударів:
  • підготовчі – без оберту м’яча і з обертом. Найбільш прості проміжні удари, що використовують гравці вичікуючи зручний м’яч для атаки, зміни позиції та в інших випадках, коли цього вимагають створені обставини. До них належать – поштовховий удар, підставка, підрізка і легкий накат в ближній зоні на столі;
  • атакуючі – удари з верхнім обертом м’яча (накати, топ-спіни, фліпи), плоскі удари по високому м’ячу, контратакуючі удари. Для їх виконання необхідна велика швидкість руху руки, особливо в момент торкання ракетки з м’ячем. Ці удари переважно виконують в ближній від стола зоні; 
  • захисні – удари з нижнім, верхнім обертом і без оберту м’яча (підрізки, свічки, підставки). 
    Удар по м’ячу складається з трьох фаз: замах, власне удар і закінчення удару. В сучасному настільному тенісі застосовують понад 20 різноманітних ударів, але для навчання початківців рекомендується 8-10 основних ударів. 
    До основних технічних прийомів належать: удар-подача; удар-накат; удар-підрізка; удар «топ-спин»; удар «свічка»; удар-підставка. Усі технічні прийоми виконуються справа та зліва. 
Їх розрізнюють за:
  • довжиною траєкторії польоту м’яча – коротка, середня, довга, скорочена;
  • місцем виконання технічної дії – з ближньої, дальньої, середньої зони; з лівої, з правої частини столу, із середини;
  • рухом частини руки – кистьовий, ліктьовий, плечовий;
  • висотою траєкторії польоту м’яча – висока, низька, нормальна, що зависає;
  • характером обертання м’яча – плоске, бокове, змішане, з нижнім і верхнім обертанням;
  • напрямком виконання технічної дії – по діагоналі, по прямій, у середину;
  • моментом виконання ударів – з напівльоту, у найвищій точці відскоку, який підіймається і спадає; силою виконання технічної дії – сильна, середня, слабка, пригальмована;
  • швидкістю польоту мя’ча – повільна, середня, швидка.



Доджбол

     Доджбол — це сучасна версія дитячої гри «Вибиваючий», завданням якої є поцілити м’ячем у «ведучого». Двоє гравців, які стоять один навпроти одного на відстані 10 м, цілять м’ячем — «вибиваючі», а один, той, хто ухиляється від м’яча і стоїть посередині, — «ведучий». 

  •     Якщо вибиваючі влучають м’ячем у ведучого, той, хто влучив, стає на його місце, і гра триває. Якщо ведучий упіймав м’яч до того, як він ударився об поверхню майданчика, він отримує так звану запасну гру. Якщо після ловіння м’яча по гравцеві поцілили, то цей «запас згоряє» і той самий ведучий продовжує гру до наступного влучання по ньому.
  •    Якщо гравців багато, то вони об’єднуються у дві команди (ведучих та вибиваючих) і гра триває до вибивання останнього ведучого. Якщо ведучий упіймав м’яч, то він має право ввести у гру одного гравця зі своєї команди, який вибув. Учасники міняються, і гра триває доти, поки вистачить сил. 
  •    Доджбол — ця гра може бути масовою та яскравою. Її мета: залучити до гри багато десятків людей одночасно. Тепер ця гра набула стилю рухливої розваги, а не командної гри. Майданчик обмежують паралельно напнуті мотузки, відстань між якими 10 м. За мотузками розташовані команди. Посередині між мотузками розташовані м’ячі яскравих кольорів (подібні до м’яча з поролону). За командою судді, команди учасників, які стоять за лініями, підбігають до м’ячів і намагаються влучити в тих, хто стоїть навпроти.



Спеціальні підготовчі та прикладні вправи

ІГРОВА ПОЧАТКОВА СТІЙКА ТЕНІСИСТА, ЇЇ РІЗНОВИДИ

В. п. (стійка) тенісиста: y правобічна — з півобертом лівим боком до суперника; y нейтральна (середня) — обличчям до столу; y лівобічна — з півобертом правим боком до суперника. О. с. — ноги розташовано нарізно чи ширше, коліна дещо зігнуті. Верхня частина тулуба трохи нахилена вперед, голова і шия спрямовані вперед. Рука з ракеткою зігнута в лікті приблизно на 90 град. Передпліччя ігрової руки спрямовано в бік стола і знаходиться в нейтральному положенні між закритою і відкритою позицією, основну вагу тіла перенесено на передню частину стопи. Лікоть ігрової руки розташований приблизно на відстані стиснутого кулака від тіла. Дистанція від стола контролюється кистю ігрової руки, витягнутої до столу. Вільна рука зігнута в лікті під кутом 90 град. і не напружена. Вагу тіла в стійці спрямовано на передньо-внутрішню частину ступні. Нахилений корпус уперед, зігнуті та дещо зведені до середини коліна дають змогу виконати умови еталонної стійки. 

ХВАТКА РАКЕТКИ, ВИДИ ХВАТОК 
Ракетку рекомендується тримати так, щоб її ручка була притиснута трьома пальцями до внутрішнього боку долоні. На голівку ракетки спереду (на долонну поверхню) кладуть великий палець, а ззаду (на тильну поверхню) — вказівний. Поверхня долоні між великим і вказівними пальцями притиснута до ребра голівки і шийки ракетки. Для удару праворуч кистьовий суглоб ледь розгинають, ракетка лежить на вказівному пальці. Для удару ліворуч кистьовий суглоб розгинають з напруженням, ракетка лежить на великому пальці. Хватка «пером» — вказівний та великий пальці охоплюють ручку, причому вказівний палець надає хватці кліщоподібної форми. На тильній стороні ракетки всі пальці стулено та зігнуто — середній щільно прилягає до ракетки.
Способи тримання ракетки: горизонтальна (європейська), вертикальна (азіатська). Натренувати європейську хватку без партнера можна, жонглюючи м’ячем (підкидаючи і ловлячи його поперемінно то одним, то іншим боком ракетки). Краще опанувати азіатську хватку допоможе гра біля стінки. 

ПЕРЕМІЩЕННЯ ТЕНІСИСТА 
Однокроковий спосіб 
Кроками, переступанням, випадами (з правої, з лівої ноги, з поворотом тулуба, з нахилом тулуба вперед, у сторони. Гравці використовують на незначній відстані, або для набуття оптимально правильної позиції. Крок у напрямку м’яча роблять ближньою ногою, а другу ставлять у потрібну для виконання удару позицію. Удар також можна виконувати одночасно з кроком, що значно збільшує його силу. Переступання використовують для поворотів на місці або незначного переміщення вперед-назад — тенісист нібито тупцюється на місці; випади — здебільшого для прийому коротких або косих м’ячів, до яких гравцеві потрібно тягнутися. 

Багатокроковий спосіб 
Приставними кроками, схресними кроками. Приставні кроки використовують здебільшого для переміщень праворуч-ліворуч. При цьому перший, основний крок виконують ближньою до м’яча ногою, а другу підтягують до основної стійки. Схресні кроки гравці часто використовують під час гри в середній чи дальній ігрових зонах. 

Стрибками 
Стрибками — з двох ніг на дві, на одну; з однієї ноги на другу (гравці використовують дуже рідко). 

ВИКОНАННЯ ОСНОВНИХ ТЕХНІЧНИХ ПРИЙОМІВ (ПОДАЧА, ПОШТОВХОВИЙ УДАР) 
Пряма подача 
Під час поступального руху ракетка виконує майже горизонтальний рух уперед. Таку подачу можна виконувати поштовхом — коли ракетка під прямим кутом до поверхні столу штовхає м’яч уперед. При цьому м’яч летить майже без обертання. Подачу накатом виконують закритою стороною ракетки рухом уперед і трохи вверх, м’ячу при цьому надаються верхніх обертань.

Подача «човник» 
Характерним є зворотно-поступальний рух ракетки. В момент удару ракетки по м’ячу відбувається миттєва зупинка, після чого ракетка рухається в зворотному напрямку. Б’ють по м’ячу переважно до зупинки або зразу ж після неї. Залежно від вибору точки удару м’ячу можна надати один із двох протилежних за напрямом обертань. 

Подача «маятник» 
Суттєву роль відіграє, у якій площині рухається ракетка — у вертикальній чи горизонтальній. У першому випадку буде верхнє або нижнє обертання, в другому — бокове обертання. Під час руху, схожого на дугу, ракетка переміщується за траєкторією маятника зверху вниз. Рука з ракеткою описує півколо навколо ліктя. Рух можна виконувати різними сторонами ракетки, в різні моменти руху ракетки і різними точками на ракетці. Гравець набуває лівобічної чи правобічної стійки залежно від того, якою стороною ракетки — закритою чи відкритою — буде виконано подачу. Залежно від того, у якій частині руху відбувається контакт ракетки з м’ячем — на початку, в середині або в кінці завдають удару, — м’яч буде мати нижнє, бокове або верхнє обертання.

Віялоподібна подача 
Під час віялоподібного руху ракетка переміщується за дугоподібною траєкторією, описуючи півколо дугою вверх. Віялоподібні подачі аналогічні маятникоподібним, але відрізняються лише тим, що рука описує напівколо не зверху вниз, а знизу вгору. Удар по м’ячу переважно виконують у висхідній частині дуги, у верхній точці або в кінці руху. Відповідно м’ячу надають верхнього, бокового або нижнього обертання. Подачі можна виконувати як перед собою, так і збоку від себе. Під час дугоподібних і віялоподібних траєкторій ракетка виконує рух навколо м’яча. М’яч прокочується по поверхні ракетки. 

Поштовховий удар 
Найпростіший удар у настільному тенісі. Виконують у вигляді поштовху. Під час руху мала роль відводиться кисті та велика — передпліччю. Ракетка знаходиться майже в перпендикулярному положенні до площини стола й виконує удар по м’ячу рухом уперед і трохи знизу вгору. В результаті м’яч летить з повільним, незначним обертанням або без нього. Поштовх виконують по м’ячу без обертання або по м’ячу з незначним обертанням, який не впливає на взаємодію м’яча з ракеткою.



Теоретико-методичні знання з настільного тенісу


Історія розвитку настільного тенісу в світі, Україні

Стройові вправи і прийоми

  Стройові вправи – це найбільш раціональні колективні або поодинокі дії учнів у строю або за його межами.

Стройові вправи проводяться на спеціальних майданчиках з умовними або окресленими межами, у спортивних залах, на гімнастичному килимі. Для зручності територію майданчика для проведення вправ поділяють на межі (права, ліва, верхня, нижня), середину тієї чи іншої межі, кути майданчика (лівий верхній, правий нижній і т.д.) 
На початку заняття група шикується вздовж будь-якої (за вказівкою викладача) межі.

Під час виконання стройових вправ користуються такими термінами: 
Стрійвстановлене розміщення учнів для спеціальних дій. 
Шеренга – стрій, в якому учні розміщені на одній лінії один поруч з іншим згідно з визначеними інтервалами.
Фланг – правий чи лівий край стою. Під час обертань строю назви флангів не змінюються.
Правофланговий – учень, який стоїть першим у шерензі (праворуч).
Лівофланговий – учень, який стоїть останнім у шерензі.
Колона – стрій, в якому учні розміщені один за одним по одному (по два, по три і т. д.) на відстані одного кроку.
Напрямний – учень, який стоїть на чолі колони у визначеному напрямку.  
Замикаючий – учень, який стоїть останнім у колоні. 
Інтервал – відстань між учнями по фронту. 
Дистанція – відстань між учнями у глибину. 
Фронт – сторона строю, до якої учні стоять обличчям.
Тил – сторона, протилежна фронту.
Ширина строю – відстань між флангами. 
Зімкнутий стрій – стрій, у якому учні розміщені у шеренгах з інтервалом у ширину долоні (між ліктями) один від одного або в колонах з дистанцією на підняту вперед руку. 

Глибина строю – відстань від першої шеренги (напрямного) до останньої (замикаючого).
Розімкнутий стрій – стрій, в якому учні розташовані з інтервалом у шеренгах на один крок, або з інтервалом, указаним керівником. 
Стройові вправи складаються із стройових прийомів і поділяються на такі групи:
• Шикування та перешикування;
• Пересування;
• Розмикання та змикання.

Стройові прийоми - це окремі частини стройових вправ. Вони можуть виконуватися самостійно або в складі вправи.

Стройові прийоми виконуються за такими командами і розпорядженнями: 

1.      загального значення;

2.      для розподілу;

3.      для обертань на місці;

4.      для шикування та перешикування з положення на місці;

5.      для шикування та перешикування під час руху;

6.      для розмикання та змикання; 7. для пересування;

8. для зупинки.

1.  Команди та розпорядження загального значення

 1.1 „СТАВАЙ!” – за цією командою учні стають ліворуч від викладача, вирівнюють стрій, приймаючи основну стійку, повертаючи голову праворуч. 

1.2. „РІВНЯЙСЬ!”

1.3. „СТРУНКО” учні приймають стройову стійку, що у гімнастиці відповідає «основній стійці». При цьому вага тіла переноситься рівномірно на носки, фаланги пальців стискаються, руки випрямляються і притискаються до середини стегон, живіт втягується, підборіддя піднімається.

1.4. На середину"РІВНЯЙСЬ”, і т.д.) – за цією командою учні вирівнюють стрій, приймаючи основну стійку, повертають голову у вказаний бік. 

1.5. „ВІДСТАВИТИ!” – учні займають попереднє положення або виконують попередню дію.

“ЗАПРАВИТИСЬ!” – не лишаючи свого місця в строю, потрібно поправити одяг. Дозволяється неголосно розмовляти.

1.6ВІЛЬНО!” – кожен учень послабляє ногу в коліні не зрушуючись з місця.

1.7. „Гімнастичну стійку – ПРИЙНЯТИ!” – учні відставляють на крок у бік праву ногу і стоять вільно, розмістивши вагу тіла рівномірно на обидві ноги, склавши руки позаду навхрест.

1.7. "РОЗІЙДИСЬ!" – учні негайно покидають стрій, розбігаючись у різні сторони. 

 

2. Команди та розпорядження для розподілу

 2.1. «За порядком – РОЗРАХУЙСЬ!» – кожен учень, починаючи з правофлангового, називає свій порядковий номер, повертаючи голову ліворуч і, швидко, – у попереднє положення. Лівофланговий, робить крок уперед - в шерензі (або залишається на місці - в колоні), називає  свій останній номер і додає: «РОЗРАХУНОК ЗАКІНЧЕНО!»

2.2. «На перший і другий (перший другий і третій і т.д.) – РОЗРАХУЙСЬ!» – учні, починаючи з правого флангу, почергово повертають голову ліворуч, гучно називають номери:

«Перший!», «Другий!» і т.д. Останній учень робить крок уперед, називає свій номер, наприклад: «ДРУГИЙ ПОВНИЙ!» або «ПЕРШИЙ НЕПОВНИЙ!».

3. Команди та розпорядження для обертання на місці

3. 1.«Право – РУЧ!», .«Ліво - РУЧ!» - з положення «Струнко» учні обертаються на 90° на п’ятці однойменної та носку протилежної ноги і приставляють її до першої.

3.2. «Кру– ГОМ!» - з положення «струнко» учні обертаються на 180° через ліве плече на п’ятці лівої та носку правої ноги і приставляють праву.

3.3. «Пів повороту право - РУЧ!», .«Пів повороту ліво - РУЧ!»; з положення «струнко» учні обертаються на 45° на п’ятці однойменної та носку протилежної ноги і приставляють протилежну ногу до першої.

4. Команди та розпорядження для шикування та перешикування з положення на місці

 

4.1.                     Шикування в шеренгу.  «В одну шеренгу (за зростом, за списком) – СТАВАЙ!»   (В дві (три, чотири,…) шеренги – СТАВАЙ!»  – учні займають свої місця в строю з інтервалами - на ширину долоні та дистанцією між шеренгами в один крок або на довжину піднятої руки.

4.2.                     Шикування в колону. «В колону по одному – СТАВАЙ!» («В колону по двоє (троє, четверо,…) – СТАВАЙ!») – учні займають свої місця в строю, стаючи один за одним за напрямним (або напрямними).

4.   3.Перешикування з однієї шеренги у дві і навпаки.  «На перший і другий – РОЗРАХУЙСЬ!», «В дві шеренги – ШИКУЙСЬ!» – після розподілу перші номери залишаються на місці, другі номери виконують крок назад лівою, правою вбік і, приставляючи ліву, стають за першими; «В одну шеренгу – ШИКУЙСЬ!» – другі номери виконують дії у зворотному порядку.

4.4.                     Перешикування з колони по одному у колону по двоє і навпаки. «На перший і другий  – РОЗРАХУЙСЬ!», «В колону по двоє – ШИКУЙСЬ!» – учні, починаючи від напрямного, повертають голову ліворуч, голосно називають номери «Перший!», «Другий!». За другою командою після розподілу перші залишаються на місці, другі виконують крок праворуч, лівою вперед та приставляють праву, зупиняючись поруч з першими; «В колону по одному – ШИКУЙСЬ!» - другі номери виконують дії у зворотному порядку.

4.5.                     Перешикування з однієї шеренги в три і навпаки. «На перший, другий, третій - РОЗРАХУЙСЬ!», «В три шеренги – ШИКУЙСЬ!» – після розподілу другі номери залишаються на місці, перші виконують крок правою назад, лівою вбік і приставляють праву, стаючи за другими; треті – виконують крок лівою вперед, правою вбік і приставляють ліву, стаючи попереду других. «В одну шеренгу - ШИКУЙСЬ!» – другі номери стоять на місці, а перші і треті виконують свої дії у зворотному напрямку.

4.6.                     Перешикування з колони по одному в колону по три і навпаки. Виконується за аналогією з пунктами 4.4 і 4.5.

4.7.                     Перешикування з шеренги виступом та зворотне перешикування.  «На дев’ять, шість, три, на місці – РОЗРАХУЙСЬ!» (або «На шість, чотири, два, на місці - РОЗРАХУЙСЬ!»); «За розподілом кроком – РУШ!»  - учні, починаючи з правофлангового за чергою з обертом голови ліворуч, називають номери в заданій послідовності, потім, відповідно до розподілу виконують вказану кількість кроків вперед і приставляють ногу. Для зворотного перешикування за командою «На свої місця кроком - РУШ!»  - всі, хто виходив зі строю, повертаються кругом і йдуть на свої місця в шерензі, приставляють ногу і повертаються кругом.

5. Команди та розпорядження для перешикування під час руху

5.1. Перешикування з колони по одному у колону по двоє і навпаки. «На перший і другий  – РОЗРАХУЙСЬ!», «В колону по двоє – РУШ!» – після розрахунку на «перший» і «другий», перші номери вповільнюють ходу, другі – виходять праворуч і з лівої ноги виконують повний крок, займаючи місце поруч з першими; «В колону по одному - РУШ!» – перші номери розмикаються, звільняючи місце другим, а другі, в міру звільнення місця стають за першими.

5.2. Перешикування з колони по одному в колону по троє і навпаки. «На перший, другий і третій – РОЗРАХУЙСЬ!», «В колону по троє – РУШ!» – після розрахунку перші номери вповільнюють ходу, другі – виходять праворуч і з лівої виконують повний крок, займаючи місце поруч з першими, треті, подібно другим, виходять ліворуч ; «В колону по одному - РУШ!» – перші номери розмикаються, звільняючи місце другим, а другі і треті, в міру звільнення місця стають за першими.

5.3. Перешикування з колони по одному в шеренги по двійкам (трійкам, четвіркам і т.д.)  – «По двоє (троє, четверо і т.д.) ліворуч (праворуч) - РУШ!» - виконавча частина команди подається під однойменну ногу, після чого перша пара (трійка, четвірка) виконує крок протилежною ногою, обертається на 90° і продовжує рух у новому напрямку, а наступні виконують обертання під команду свого замикаючого на тому ж місці, що і попередні. Після першої команди, як правило, подається команда на розмикання під час ходи: “Інтервал – Дистанція - два (три) кроки!”. При підході першої шеренги до лінії зупинки, подається команда “Група - НА МІСЦІ!”, при підході останньої – команда: “СТІЙ!”.

5.4. Зворотне перешикування.Група право - РУЧ!”, “Зліва в колону по одному (в обхід, праве плече вперед і т.д.) кроком - РУШ!”; за виконавчою частиною команди всі учні починають крокувати ; ліва колона починає рух у вказаному напрямку, в інших колонах спочатку проходить змикання до напрямних; далі за чергою колони вишиковуються одна за одною, утворюючи одну колону.

5.5. Перешикування з шеренг в колону з заходженням плечем.На перший, другий (третій і т.д.) – РОЗРАХУЙСЬ!», «Відділеннями лівими плечами вперед – РУШ!» - після розподілу кожне відділення заходить лівим плечем вперед навколо свого правофлангового і продовжує йти до наступної команди.

5.6. Зворотне перешикування.  «Кру – ГОМ!», „Відділеннями праві плечі вперед в одну шеренгу кроком – РУШ!», “СТІЙ!”, “Кру - ГОМ!»  - відділення, доходячи до положення шеренги, крокують на місці до наступної команди.

5.7. Перешикування колони по одному в колону по 2, 4, 8 дробленням та зведенням.Через центр – РУШ!” – команда подається на одній із середин – “В колону по одному праворуч і ліворуч в обхід - РУШ!” – подається на протилежній середині, непарні номери звертають в обхід праворуч, парні – ліворуч; «До верхньої середини в колону по чотири – РУШ» – непарні та парні змикаються на середині і продовжують рух через центр майданчика парами; далі при необхідності за аналогією пари утворюють четвірки, четвірки утворюють вісімки.

5.8. Зворотне перешикування розведенням та злиттям. „В обхід ліворуч і праворуч в колону по двоє – РУШ!” – четвірки (двійки), крокуючи через центр майданчика, біля нижньої його середини розходяться дугами і, підійшовши до верхньої середини, за командою «До верхньої середини в колону по чотири – РУШ» – непарні заходять у колонний стрій першими, парні – за ними.

6. Команди та розпорядження для розмикання та змикання

Розмикання – способи збільшення інтервалу або дистанції строю.

6.1. «Вліво, вправо (або від середини) приставними кроками на … кроки розім – КНИСЬ!» – під підрахунок починають розмикання флангові учні, а за ними почергово інші.

6.2. «Вліво, вправо ( від середини)  на … кроки розім – КНИСЬ!» – учні повертаються у вказаному напрямку (крім одного з флангових або середнього) під підрахунок починають розмикання дрібними кроками на вказану дистанцію, спостерігаючи через ліве плече за тим, хто йде позаду, розімкнувшись кожний самостійно зупиняється та повертається обличчям до фронту.

6.3. « Вліво, вправо (або до середини) приставними кроками зім – КНИСЬ!» – учні повертаються у напрямку змикання та під підрахунок починають змикання, зімкнувшись, повертаються самостійно лицем до фронту.

7.  Команди та розпорядження для переміщення та зміна напрямку руху

7.1. «На місці кроком – РУШ!» – учні починають крок з лівої ноги і крокують на місці за підрахунком: «Раз – Два!, …».

7.2. «ПРЯМО!» (під ліву ногу) – після крокування на місці за командою «Прямо!» учні виконують крок правою на місці і з лівої ноги починають рух уперед повним кроком за підрахунком: «Раз – Два!, …».

7.3. «КрокомРУШ!» (з положення «з місця») – за підготовчою частиною команди вага тіла подається максимально вперед; за виконавчою частиною команди з лівої ноги починається рух повним кроком за підрахунком: «Раз – Два!, …»; ( з положення "бігу" ) -  команда подається під праву ногу – крок лівою-правою – хода починається з лівої ноги за підрахунком: «РАЗ – ДВА!, …».

7.4. «Бігом РУШ!» (з положень «з місця» або «з ходи») – за підготовчою частиною команди згинаються руки, пальці – в кулак, вага тіла подається максимально вперед; за виконавчою частиною команди з лівої ноги починається рух бігом (під час ходи команда подається під ліву ногу – крок правою – біг починається з лівої ноги).

7.5. «Ширше – КРОК!», «Коротше – КРОК!», «Пів - КРОКУ!», «Частіше – КРОК!», «Рідше – КРОК!», „Повний - КРОК!”,  – за цими командами змінюється швидкість руху.

7.6. «Праворуч - РУШ!», «Ліво – РУЧ!» - (якщо зміна напрямку руху починається з місця); «Праворуч - РУШ!», «Ліворуч - РУШ!» – (якщо учні уже рухаються); виконавча частина команди подається під однойменну ногу, після чого виконується крок протилежною ногою з одночасним обертом, починається крок у новому напрямку з однойменної ноги.

7.7. «Праве плече вперед - РУШ!», «Ліве плече вперед - РУШ!» - (якщо зміна напрямку руху починається з місця); «Праве плече – ВПЕРЕД!», «Ліве плече – ВПЕРЕД!» - (якщо учні уже рухаються); за виконавчою частиною команди починається завертання в протилежний від названого плеча бік до команди «ПРЯМО!»; якщо завертання виконує стрій у декілька колон, або шеренг, то у кожній шерензі зберігається рівняння за рахунок різної довжини кроків. 7.8. «Кругом РУШ!» - виконавча частина команди подається під праву ногу, після чого виконується крок лівою, руки притискаються до тулуба та здійснюється швидкий оберт через ліве плече на 180° з правою навхрест і з лівої починається крокування у протилежному напрямку; під час бігу оберт виконується у напрямку, вказаному керівником.

7.9. «В обхід ліворуч (праворуч) кроком (бігом, стрибками і т.д.) – РУШ!» - рух в заданому напрямку починається одноразово всіма виконавцями з лівої ноги і з збереженням установленої дистанції; якщо є доцільність розімкнути колону (колони), подається команда «Дистанція  - ДВА (або більше) КРОКИ!»

7.10. «По діагоналі - РУШ!» - підготовча частина команди подається за 5-7 кроків до підходу колони до одного з кутів майданчика; виконавча частина – під ліву ногу за крок до повороту.

7.11. «Протиходом ліворуч (праворуч) - РУШ!» - за виконавчою частиною команди за напрямним колона завертає і  починає рухатися у протилежному напрямку. 7.12. «Змійкою - РУШ!» - за виконавчою частиною команди за направляючим колона завертає і  починає рухатися у протилежному напрямку, а далі – змійкою.

8. Команди та розпорядження для припинення руху (вправи)

 8.1. «Група – СТІЙ!» (команда подається під ліву ногу), можливий підрахунок: «РАЗ – ДВА!» - виконується крок правою ногою і приставляється ліва, приймається положення "струнко".

8.2. «Група – НА МІСЦІ!» – команда подається , коли необхідно припинити переміщення учнів вперед; за цією командою учні крокують на місці до наступної команди; як правило, ця команда подається перед командою «Стій!».

8.3. «Направляючий (направляючі) – НА МІСЦІ!» – подається, коли необхідно набрати потрібну дистанцію або зімкнути групу; за цією командою направляючий позначає крокування на місці, інші почергово набирають необхідну дистанцію і продовжують крокувати на місці.

Навчальна програма для 5 класів "Варіативний модуль ГІМНАСТИКА"


Навчальна програма для 6 класів "Варіативний модуль ГІМНАСТИКА"


Навчальна програма для 7 класів "Варіативний модуль ГІМНАСТИКА"


Навчальна програма для 8 класів "Варіативний модуль ГІМНАСТИКА"


Навчальна програма для 9 класів "Варіативний модуль ГІМНАСТИКА"


Гімнастика та її види

   
     Слово “гімнастика” походить від грецького gymnazо, що означає "треную, вправляюся”. Гімнастика розвиває всі п'ять фізичних можливостей людини - силу, витривалість, швидкість, координацію і гнучкість. Гімнастика служить для зміцнення здоров'я, гармонійного розвитку людини, його фізичного вдосконалення, може впливати як на весь організм в цілому, так і на окремі органи і системи. Тобто, за великим рахунком, під позначення "гімнастика” ми можемо підставити які завгодно фізичні вправи. Проте гімнастика має вельми чіткий підрозділ.
     Основна гімнастика застосовується для загального фізичного розвитку і зміцнення здоров'я людини. Також основна гімнастика може використовуватися для розвитку у людини нових рухових навиків, або для підготовки до складніших рухових дій. Основна гімнастика може включати такі вправи, як ходьба, біг, метання, лазіння, вправи для координації, подолання перешкод, повзання, підняття і перенесення вантажу, і багато іншого. Основна гімнастика може використовувати підручні спортивні знаряддя, наприклад, гімнастичного коня, кільця, бруси, щаблини, колоду та інше. 
     Гігієнічна гімнастика не ставить за мету тренування організму. Гігієнічна гімнастика покращує самопочуття і настрій людини, усуває застійні явища, покращує кровообіг та лімфообіг, i вцілому роботу всього організму. Вона є відмінним засобом для профілактики різноманітних захворювань. Гігієнічна гімнастика не використовує зазвичай ніяких підручних засобів, навіть невеликі гантелі виключені. 
     Атлетична гімнастика має на меті викликати значні зміни м'язової маси, сили і витривалості. Атлетична гімнастика - це багатократне повторення одних і тих же вправ зі зростаючим навантаженням. Атлетичну гімнастику зазвичай рекомендують молодим здоровим чоловікам як засіб загального фізичного розвитку. Але при цьому пропонують поєднувати атлетичну гімнастику зі спортивними іграми, бігом або плаванням. Це необхідно, щоб зменшити можливий негативний вплив атлетичної гімнастики. 
     Ритмічна гімнастика відрізняється тим, що інтенсивність і темп рухів задається ритмом спеціальної музики. Ритмічна гімнастика використовує різноманітні заходи, що по-різному впливають на організм. Біг і стрибки впливають на серцево - судинну систему і розвивають витривалість, присідання і нахили діють на руховий апарат, розслаблення і розтяжка м'язів впливають на нервову систему, вправи в положенні лежачи розвивають силу м'язів і рухливість суглобів, танцювальні рухи розвивають пластичність, і так далі. Таким чином, залежно від вживаних заходів, ритмічна гімнастика може носити атлетичний, танцювальний, психорегулюючий, оздоровчий або змішаний характер. В учбових закладах і там, де переважає жіночий контингент, ритмічна гімнастика має широкий розвиток і популярність. 
     Спортивна гімнастика - олімпійський вид спорту, який включає в себе вправи на спритність, різновид гімнастики.
     Програма сучасної чоловічої спортивної гімнастики складається із вправ на шести предметах: вільних вправ, вправ на перекладині, паралельних брусах, кільцях, гімнастичному коні та опорного стрибка.
     Програма сучасної жіночої спортивної гімнастики складається із вправ на чотирьох предметах: вільних, на різновисоких брусах, на колоді та опорного стрибка.
     На великих турнірах окрім змагань на окремих предметах розігрується також абсолютна першість — за сумою оцінок на всіх предметах, та командна першість — змагання між збірними країн.
     Справами спортивної гімнастики опікується Міжнародна федерація гімнастики (латинське скорочення FIG — Federation Internationale de Gymnastique).
     Цей вид спорту в програмі фізичного виховання представлений вільними вправами і окремими на спортивних снарядах. Вільні вправи - це комбінації різноманітних рухів, в поєднанні з ритмічною музикою, - це є прекрасним засобом естетичного виховання. Велике значення вільних вправ, також, в вихованні швидкості, витривалості, гнучкості, спритності, виразності рухів. Вправи на гімнастичних снарядах -  канаті, перекладині, брусах, кільцях, колоді, коні для махів і опорних стрибків, вивчаються на учбових заняттях в спеціально обладнаному гімнастичному залі. Ці вправи потребують підвищеної дисциплінованості учнів, виконуються із страховкою викладача чи підготовленого учня або самостійно лише після бездоганного засвоєння. 
     Акробатика. Акробатичні вправи являють собою головним чином рухи обертального характеру навколо різних висів. 
     Розрізняють дві основні групи вправ: стрибкова акробатика (різноманітні стрибки, перевороти, перекати, сальто), силова акробатика - пов'язана із значними фізичними зусиллями (стійки, мости, піраміди), а також вправи в рівновазі, виконані в незвичайних умовах. Партерна акробатика, вправи можуть виконуватись на акробатичній доріжці, на снарядах спеціальних конструкцій (трамплін, підкидна дошка, батут і інше, поодинці, з партнером, групою). Акробатичні вправи є важливим засобом вдосконалення фізичних і вольових якостей. Вони застосовуються на учбових заняттях для виховання сили і гнучкості, спритності, сміливості і рішучості, швидкості реакції, удосконалювання координації рухів. Велику цінність акробатичні вправи становлять для тренування вестибулярного апарату, в зв'язку з чим, вони находять широке застосування в підготовці пілотів і космонавтів. 
      Художня гімнастика - це складно-координаційний вид спорту, одна із найбільш видовищних та витончених спортивних дисциплін. Індивідуальні гімнастки або команда із 5 осіб виконують вправи під музичний супровід з одним або кількома предметами: скакалкою, обручем, м’ячем, булавами та стрічкою.
     В художній гімнастиці виділяють дві дисципліни: індивідуальні та групові вправи. На змаганнях світового рівня гімнастки в індивідуальному багатоборстві виконують 4 вправи, а також змагаються в окремих видах програми (фінали). Команди у групових вправах виконують 2 композиції у багатоборстві: з одним видом предмету та з двома, а також змагаються у фіналах в окремих видах програми.
     Цей вид жіночого спорту стрімко досяг високого рівня техніки і популярності . Він включений в програму Олімпійських ігор з 1988р. На уроках фізичного виховання в різних учбових закладах і в процесі самотренування учнів широко застосовуються певні вправи із художньої гімнастики. Оволодіння ними дозволяє удосконалити гнучкість тіла і силу м'язів, стійкість і відчуття рівноваги, спритність і координацію рухів. Регулярне виконання хореографічних вправ надає рухам виразності і привабливості. Ці якості високо оцінюються не тільки в художній гімнастиці, але і в фігурному катанні, акробатиці, стрибках у воду. Так дівчини, які займаються художньою гімнастикою, приваблюють стрункістю, красою осанки, елегантністю рухів. Вправи хореографії потрібні і юнакам: вони надають їх сильним рухам пластичності і виразності. 

     Прикладні види гімнастики сприяють підвищенню професійної працездатності, зняттю втоми, профілактиці професійних захворювань. Основні форми занять: виробнича гімнастика, вступна гімнастика (перед початком роботи), фізкультурна пауза (хвилинка), гімнастична мікро пауза. 
     Професійно-прикладна гімнастика - складова частина направлена на загальний фізичний розвиток тих, що займаються, досконалість їх рухових здібностей, від яких в значній мірі залежить успіх в оволодінні вибраної професії, а в наступному забезпечує високопродуктивну працю.
     Спортивно-прикладна гімнастика є частиною загальної і спеціальної фізичної підготовки в різних видах спорту. Вибірково діючи на функції різних органів і систем, гімнастичні вправи дозволяють прискорити ріст спортивних результатів. Так, у видах спорту, де рухи зв'язані з обертаннями тіла (фігурне катання, стрибки у воду, боротьба і ін.), широко застосовуються акробатичні вправи. В видах спорту, де підвищення навантаження пред'являються до органів дихання і кровообігу (наприклад, 17 легка атлетика, лижні гонки, плавання), велике місце займають загальнорозвиваючі гімнастичні вправи, різноманітні стрибки із скакалкою.
     Гімнастичні вправи застосовуються спортсменами ряду видів спорту для виховання необхідних фізичних якостей - сили, спритності, гнучкості і інше. Враховуються особливості виду. Наприклад, фігуристи і стрибуни в воду віддають перевагу гімнастичним вправам чіткого стилю, а плавці, легкоатлети, вільним маховим рухам. Вправи спортивно-прикладної гімнастики включаються в різноманітні комплекси і в розминку на учбово-тренувальних заняттях, в ранкову гігієнічну гімнастику, в ранкову спеціальну гімнастику. 
     Військово-прикладна гімнастика використовується при бойовій підготовці військовослужбовців всіх родів військ, так як з її допомогою виховуються фізичні і моральні якості захисників Вітчизни. Вправи військово-прикладної гімнастики входять в зміст військово-спортивного комплексу. В учбових закладах цей вид гімнастики використовується для різнобічної фізичної підготовки допризовників до майбутньої служби в Збройних Силах. 

     Лікувальна гімнастика - об'єднує коригуючу, реабілітаційно - відновлюючу і функціональну гімнастику. 
     Коригуюча гімнастика - спрямована на ліквідацію недоліків постави та плоскостопості.
     Реабілітаційна гімнастика - спрямована на відновлення рухової функції окремих ланок тіла, суглобів і внутрішніх органів. 
     Функціональна гімнастика - виправляє недоліки функціональних систем організму (серцево-судинної, дихальної, нервово-психічної, травлення і інше).